Винищувачі F-16 Fighting Falcon уже майже два роки літають над українським небом. Вони збивають крилаті ракети, шахедів і вперше в історії української авіації здобули повітряну перемогу над російським винищувачем. Станом на літо 2026 року Повітряні сили мають у строю близько 20–30 боєздатних машин, а партнери продовжують передавати нові борти.
Ці літаки не стали «срібною кулею», яка миттєво переломила б повітряну перевагу. Але вони додали Україні критично важливий шар оборони, змусили російських пілотів обережніше підходити до лінії фронту і відкрили шлях до західної авіаційної культури.
Нижче — детальний розбір того, звідки взялися українські F-16, як вони воюють, які проблеми довелося вирішувати і чого чекати далі.
Шлях від обіцянок до перших злетів
Коаліція винищувачів склалася у 2023 році. Нідерланди, Данія, Норвегія та Бельгія стали її ядром. Перші машини — модернізовані F-16AM/BM Block 20 MLU — прибули в Україну влітку 2024-го. Президент Зеленський офіційно підтвердив їхню наявність 4 серпня того ж року.
Нідерланди передали всі обіцяні 24 літаки. Данія завершила поставку своїх 19 бортів на початку 2026-го. Норвегія та Бельгія затрималися через ремонт і потребу в запасних частинах. Станом на середину 2026-го Бельгія анонсувала сім машин до кінця року: три для бойових завдань і чотири — на запчастини.
Літаки прибули не новими. Більшість — машини 1980-х років, які пройшли глибоку модернізацію Mid-Life Update. Вони отримали сучасні радари, можливість застосовувати AIM-120 AMRAAM і AIM-9 Sidewinder, а також сумісність із західними системами навігації та зв’язку.
Щоденна робота: ракети, дрони і «вбивчі коробки»
Основне завдання українських F-16 з перших тижнів — перехоплення. Вони працюють у «kill box» — заздалегідь визначених зонах, куди наводять їх наземні оператори. Саме так у грудні 2024-го один пілот збив шість крилатих ракет за один виліт, дві з них — з гармати.
За даними українських військових, станом на початок 2026 року F-16 знищили понад тисячу повітряних цілей — переважно Shahed і крилаті ракети. Це суттєво розвантажило наземні комплекси Patriot, NASAMS і IRIS-T, які тепер можуть зосередитися на балістичних загрозах.
Літаки також застосовують AGM-88 HARM проти російських радарів і плануючі бомби для ударів по наземних цілях. Однак глибина таких ударів обмежена щільністю російської ППО.
Перша повітряна перемога: липень 2026-го
8 липня 2026 року українські F-16 вперше збили російський винищувач у повітряному бою. Американський генерал Ден Кейн підтвердив це під час слухань у Сенаті. Найімовірніше, це був Су-35, який збили ракетою AIM-120 AMRAAM.
За відкритими джерелами, схема була класичною засадою. Один F-16 імітував удар плануючими бомбами на малій висоті. Коли Су-35 пішов на перехоплення, його атакували два інші «Соколи» і, можливо, батарея Patriot. Російський пілот катапультувався.
Ця подія стала психологічним і тактичним рубежем. Вона довела, що навіть відносно старі F-16 можуть успішно діяти проти сучасних російських машин, якщо використовувати їх у комплексі з наземною ППО і правильною тактикою.
Техніка, зброя і українські «хитрощі»
Українські F-16 літають переважно з AIM-9L/M і AIM-120. У 2026 році Diehl Defence готує інтеграцію німецьких IRIS-T — короткодіючих ракет, які вже добре зарекомендували себе в наземному варіанті. Також з’явилися контейнери Sniper і ракети APKWS II — дешевший спосіб збивати дрони лазерним наведенням.
Пілоти швидко відійшли від класичних натівських тактик. Один із них у інтерв’ю зізнавався: те, чому навчали в Європі, було розраховане на іншу війну. В українському небі доводиться літати нижче, працювати короткими виходами і постійно рахуватися з російськими ракетами великої дальності R-37.
Окремо варто згадати проблему GPS-глушіння. Українські пілоти вже тренуються літати без супутникової навігації, покладаючись на інерціальні системи і наземні покажчики.
Втрати, міфи і реальні обмеження
Точна кількість втрачених F-16 залишається закритою. Відомо про щонайменше кілька машин, втрачених у 2024–2025 роках. Перша трагедія сталася наприкінці липня 2024-го: пілот Олексій «Мунфіш» Месь загинув. Офіційна версія — просторова дезорієнтація вночі, а не дружній вогонь чи російська ракета.
Поширений міф — що F-16 «майже не літають» через страх перед С-400. Насправді вони літають щодня, але дуже обережно. Інший міф — про «секретну ескадрилью з американськими і голландськими пілотами». Повітряні сили України це офіційно спростували.
Головне обмеження — кількість. Навіть 30–40 машин не можуть закрити все небо. Тому F-16 працюють точково, там, де найбільша загроза, і завжди в тісній зв’язці з наземною ППО.
- Не варто чекати від F-16 завоювання панування в повітрі — російська ППО надто щільна.
- Не варто вважати їх застарілими: правильна тактика і сучасна зброя компенсують вік планера.
- Не варто ігнорувати логістику: запасні частини і технічне обслуговування залишаються вузьким місцем.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадком, коли одна і та сама фотографія F-16 «гуляла» мережею як «нова поставка», хоча насправді це був літак, який уже кілька місяців стояв на ремонті в Бельгії.
Підготовка пілотів і тренажери
Навчання українських пілотів почалося ще 2023 року в Данії, Нідерландах, Румунії та США. Воно триває досі. У 2026-му Україна отримала нові мобільні тренажери F-16, які дозволяють відпрацьовувати складні сценарії без витрати ресурсу бойових машин.
Міністр оборони Михайло Федоров підкреслював: тепер пілоти можуть тренуватися інтенсивніше і безпечніше. Паралельно Чехія передала легкі навчальні літаки ALTO NG для початкової підготовки.
Перехід із радянських МіГ-29 і Су-27 на F-16 — це не лише техніка. Це зміна філософії: від індивідуальної майстерності до системної роботи в мережецентричній війні.
Що буде далі: бельгійські «Соколи» і не тільки
До кінця 2026-го Бельгія має передати сім F-16. Далі — ще десятки машин до 2029 року, коли бельгійці повністю перейдуть на F-35. Норвегія також має довести свої зобов’язання. Паралельно Україна домовляється про Gripen і вже отримала перші Mirage 2000.
Довгострокова мета — змішаний флот західних винищувачів, який зможе не лише захищати небо, а й завдавати ударів на більшу глибину. Поки що F-16 залишаються основним «західним» інструментом Повітряних сил.
Питання, які найчастіше ставлять
Скільки зараз F-16 у Повітряних силах України?
Офіційної цифри немає. Оцінки аналітиків коливаються від 21 (Cirium) до близько 30–39 з урахуванням усіх переданих і втрачених машин.
Чи можуть F-16 літати над окупованими територіями?
Можуть, але ризик дуже високий. Зазвичай вони працюють над контрольованою територією або в прифронтовій зоні під прикриттям ППО.
Чому поставки від Бельгії та Норвегії затримуються?
Потрібен капітальний ремонт, підготовка техніків і забезпечення запасними частинами. Країни-донори також мають враховувати власні потреби НАТО.
Чи інтегрують F-16 із українськими системами?
Так. Літаки вже працюють у єдиній системі з наземними радарами і комплексами ППО. Інтеграція зброї (IRIS-T, APKWS) триває.
Чи замінять F-16 повністю радянські винищувачі?
Ні. МіГ-29 і Су-27 залишаються в строю і виконують свої завдання. Західні машини доповнюють, а не замінюють їх.
Швидкий чек-лист: що варто розуміти про F-16 в Україні
- Вони вже два роки в бою і мають реальні результати.
- Основна роль — протиповітряна оборона, а не завоювання панування.
- Перша повітряна перемога над російським винищувачем відбулася в липні 2026-го.
- Кількість машин все ще недостатня для повноцінного прикриття всієї країни.
- Навчання і логістика — такі ж важливі, як самі літаки.
- Подальші поставки від Бельгії та інших партнерів продовжаться щонайменше до 2029 року.
F-16 в українському небі — це не кінець історії, а лише її важливий розділ. Кожен новий борт, кожен навчений пілот і кожна інтегрована ракета поступово змінюють баланс. І поки війна триває, ці «Соколи» залишаються одним із найпомітніших символів західної підтримки.
