П-800 «Оникс» — це радянсько-російська надзвукова універсальна протикорабельна ракета індексу 3М55, відома на Заході як SS-N-26 Strobile. Вона здатна розвивати швидкість до 2,6 Маха, нести бойову частину вагою 300 кг і вражати цілі на відстані до 600–800 км залежно від модифікації. Експортний варіант під назвою «Яхонт» має зменшену дальність і масу бойової частини.
Ракета створена для роботи в умовах сильного радіоелектронного та вогневого протидії. Її застосовують з кораблів, підводних човнів, берегових комплексів «Бастіон» і, потенційно, з повітря. Станом на 2026 рік «Оникс» і його модернізована версія «Оникс-М» залишаються одним із найскладніших для перехоплення засобів у класі надзвукових крилатих ракет.
Розробка почалася наприкінці 1970-х у НВО машинобудування під керівництвом Герберта Єфремова. Радянське командування потребувало компактнішої заміни важкій і громіздкій П-700 «Граніт». Нова ракета мала вміщатися на кораблі меншого водотоннажу, запускатися з-під води й зберігали високу швидкість на всьому маршруті. Перші пуски відбулися 1987 року, а на озброєння комплекс прийняли 2002-го.
Ключовим рішенням стала комбінована силова установка. Твердопаливний стартовий двигун розганяє ракету до надзвукової швидкості, після чого відділяється, а в роботу вступає прямоточний повітряно-реактивний двигун на керосині Т-6. Тяга маршового двигуна становить близько 4 тонн. Саме ця схема дозволяє утримувати швидкість 750 м/с на висоті 14 км і близько 680 м/с біля поверхні.
Конструкція ракети виконана за нормальною аеродинамічною схемою зі складаним хрестоподібним крилом і оперенням. Довжина корабельного варіанта — близько 8–8,9 м, діаметр корпусу 0,67–0,7 м, розмах крила 1,7 м. Стартова маса — 3000 кг, з транспортно-пусковим стаканом — 3900 кг. Носовий осьосиметричний повітрозабірник із центральним тілом забезпечує стабільну роботу двигуна на високих швидкостях.
Система наведення поєднує інерціальну навігацію з радіовисотоміром на маршовій ділянці та всепогодну моноімпульсну активно-пасивну радіолокаційну головку самонаведення на кінцевій. Головка здатна захопити ціль на відстані не менше 50 км і працює в умовах хвилювання моря до 7 балів. Захист від радіоелектронної боротьби вважається високим завдяки псевдовипадковій перебудові частоти.
Траєкторія польоту може бути комбінованою (висока маршова ділянка з подальшим зниженням) або низьковисотною. У першому випадку дальність досягає 300–600 км для базової версії і до 800 км для «Оникс-М». У другому — 120–300 км. На фінальному етапі ракета знижується до 10–15 метрів над поверхнею, що різко скорочує час реакції засобів ППО.
Порівняння з іншими протикорабельними ракетами показує чітку нішу «Оникса». На відміну від дозвукових Harpoon чи Exocet, він майже втричі швидший, тому час реакції корабельних систем близької оборони скорочується до кількох секунд. Водночас він важчий і дорожчий за більшість західних аналогів.
| Параметр | П-800 Оникс | BrahMos | Harpoon Block II |
|---|---|---|---|
| Швидкість | до 2,6 Маха | до 2,8 Маха | 0,85 Маха |
| Дальність (комбінована) | 600–800 км | 290–450 км | бл. 124 км |
| Маса бойової частини | 300 кг (експорт 200 кг) | 200–300 кг | 221 кг |
| Носії | корабель, ПЧ, берег | корабель, берег, повітря | корабель, ПЧ, повітря |
Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема матеріалів NPO Mashinostroyeniya та аналітичних оглядів. BrahMos, розроблений спільно Росією та Індією на базі «Оникса», отримав вищу локалізацію і більшу гнучкість платформ, але зберігає спільну ідеологію надзвукового прориву.
Бойове застосування «Оникса» почалося 15 листопада 2016 року. Тоді комплекси «Бастіон» з території Сирії завдали ударів по наземних об’єктах. Це стало першим підтвердженим використанням ракети не по морських, а по сухопутних цілях. З 2022 року ракета активно застосовується в Україні. За оцінками українського командування, частка перехоплених «Ониксів» залишається низькою порівняно з дозвуковими крилатими ракетами.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли аналітики намагалися оцінювати ефективність «Оникса» лише за масою бойової частини. Такий підхід ігнорує кінетичну енергію, яку ракета несе на швидкості понад 2000 км/год. Удар 300-кілограмової напівбронебійної частини з такою швидкістю створює руйнівний ефект, значно більший за еквівалент вибухової речовини.
Серед поширених помилок варто виділити кілька.
- Вважати, що «Оникс» завжди летить на максимальній дальності. Реальна дальність залежить від профілю польоту і умов запуску.
- Прирівнювати експортний «Яхонт» до російської версії. Експортний варіант має обмеження по дальності й масі бойової частини.
- Ігнорувати можливість застосування по наземних радіоконтрастних цілях. Саме ця опція стала основною в сучасних конфліктах.
- Переоцінювати можливості сучасних ЗРК близької дії. Час реакції на надзвукову низьковисотну ціль вимірюється секундами.
За моїм досвідом використання відкритих матеріалів протягом кількох років, найбільш точні оцінки дальності та характеристик з’являються лише після зіставлення офіційних заяв з даними бойового застосування.
Питання, які найчастіше виникають у тих, хто вивчає тему:
Чим «Оникс-М» відрізняється від базової версії?
Модернізація 2019 року збільшила дальність до 800 км, підвищила точність по наземних цілях і посилили захист від радіоелектронних перешкод. Нова головка самонаведення дозволяє працювати ефективніше в умовах сучасних засобів РЕБ.
Чи можна збивати «Оникс» сучасними ЗРК?
Теоретично так, але практична ймовірність перехоплення значно нижча, ніж у дозвукових ракет. Швидкість і низька висота кінцевої ділянки залишають дуже вузьке вікно для реакції.
Які країни мають «Оникс» або «Яхонт»?
Росія, В’єтнам, Сирія, Індонезія. BrahMos, який є розвитком цієї лінії, стоїть на озброєнні Індії та експортується в інші країни Південно-Східної Азії.
Чи існує авіаційний варіант?
Авіаційна модифікація Х-61 розглядалася, але серійного виробництва не отримала. Основними носіями залишаються надводні кораблі, підводні човни проєкту 885/885М і берегові комплекси.
Станом на 2026 рік роботи з подальшого збільшення дальності тривають. Окремі заяви вказують на можливість доведення показника до 1000 км. Паралельно вдосконалюється головка самонаведення для точнішої роботи по наземних об’єктах.
Коли варто звертатися до фахівців? Якщо мова йде про оцінку загрози для конкретних корабельних угруповань чи берегової інфраструктури, потрібен системний аналіз, що враховує не лише характеристики самої ракети, а й можливості розвідки, цілевказівки та супровідних засобів РЕБ. Самостійно можна вивчати відкриті технічні параметри й загальну логіку застосування, але для оперативних висновків потрібні спеціалізовані джерела.
«Оникс» залишився продуктом холодної війни, який адаптувався до реалій гібридних конфліктів. Його універсальність — від підводного старту до ударів по сухопутних об’єктах — робить його одним із найстійкіших елементів російського ракетного арсеналу. Подальший розвиток лінії, включно з BrahMos, показує, що концепція надзвукового прориву оборони продовжує впливати на планування морських і берегових операцій у різних регіонах світу.
