П-800 «Онікс» (індекс 3М55, за класифікацією НАТО SS-N-26 Strobile) — це радянсько-російська надзвукова універсальна протикорабельна крилата ракета, здатна вражати як надводні кораблі, так і наземні об’єкти. Експортна версія носить назву «Яхонт». Її головна особливість — швидкість до 2,6 Маха на всьому маршруті польоту в поєднанні з можливістю летіти на висоті всього 10–15 метрів над поверхнею.
Ракета стартує з кораблів, підводних човнів, берегових комплексів «Бастіон» і теоретично з літаків. Дальність базової версії сягає 300 км за комбінованою траєкторією, а модернізованої «Онікс-М» — до 800 км. Бойова частина важить 300 кг у російському варіанті й 200 кг у експортному.
Саме ці параметри роблять «Онікс» одним із найскладніших для перехоплення засобів ураження середнього радіуса дії станом на 2026 рік.
Від креслень 1970-х до бойового застосування
Розробка майбутньої ракети «Онікс» розпочалася наприкінці 1970-х років у НВО машинобудування (Реутов) під керівництвом генерального конструктора Герберта Єфремова. Радянські інженери поставили завдання створити універсальну систему, яку можна запускати з будь-якого носія — надводного корабля, підводного човна, літака чи берегової установки. Попередні ракети, як-от П-500 «Базальт» чи П-700 «Граніт», були занадто великими й спеціалізованими.
Перші випробування пройшли 1987 року. Після розпаду СРСР роботи уповільнилися, але в 1990-х комплекс успішно пройшов державні випробування. На озброєння ВМФ Росії «Онікс» прийняли 23 вересня 2002 року. Експортний варіант «Яхонт» одразу зацікавив іноземних замовників. Саме на базі цієї ракети з’явився спільний російсько-індійський проєкт BrahMos, який став однією з найуспішніших експортних історій початку XXI століття.
До 2016 року «Онікс» залишався переважно «тихим» елементом арсеналу. Все змінилося 15 листопада 2016 року, коли з берегового комплексу «Бастіон» у Сирії вперше завдали ударів по наземних цілях. Відтоді ракета перестала бути виключно протикорабельною.
Чому «Онікс» летить так швидко і низько
Головний секрет криється в двоступеневій силовій установці. Старт забезпечує твердопаливний прискорювач, який розганяє ракету до швидкості, достатньої для роботи маршового прямоточного повітряно-реактивного двигуна. Після вигоряння стартової ступені її викидає набігаючий потік повітря, і в роботу вступає ПВРД на керосині Т-6 з тягою близько чотирьох тонн.
На маршевій ділянці ракета піднімається на висоту до 14 км, де опір повітря мінімальний. Інерціальна система з радіовисотоміром тримає курс. За 40–50 км до цілі вмикається активно-пасивна радіолокаційна головка самонаведення, здатна захопити об’єкт на відстані не менше 50 км. Після цього ракета різко знижується до 10–15 метрів і летить уже на надзвуковій швидкості біля самої поверхні.
Саме ця комбінація — висока швидкість + надмала висота + маневрування з перевантаженнями до 15 g — робить перехоплення «Онікса» вкрай складним завданням навіть для сучасних систем ППО.
Плазмове утворення навколо корпусу на надзвуку додатково ускладнює роботу радарів. Головка самонаведення має високу захищеність від активних перешкод і дипольних хмар.
Тактико-технічні характеристики різних версій
Базові параметри ракети залишаються стабільними протягом років, але модифікації суттєво відрізняються за дальністю й електронікою.
| Параметр | Базовий «Онікс» | «Онікс-М» | «Яхонт» (експорт) |
|---|---|---|---|
| Довжина (корабельний варіант) | 8–8,9 м | 8–8,9 м | 8–8,9 м |
| Діаметр | 0,67–0,7 м | 0,67–0,7 м | 0,67–0,7 м |
| Стартова маса | 3000 кг | 3000 кг | 3000 кг |
| Маса бойової частини | 300 кг | 300 кг | 200 кг |
| Максимальна швидкість | Mach 2,6 (3180 км/год) | Mach 2,6–2,9 | Mach 2,5–2,6 |
| Дальність (комбінована траєкторія) | до 300–600 км | до 800 км | до 300 км |
| Дальність (низьковисотна) | 120 км | до 300 км | 120 км |
Дані узагальнено на основі відкритих характеристик НПО машинобудування та матеріалів Missile Threat CSIS.
Авіаційний варіант коротший — 6,1 м — і легший. Підводний варіант «Яшма» запускається з торпедних апаратів або вертикальних пускових установок.
Бойове застосування: від Сирії до Чорного моря
Перший бойовий епізод 2016 року в Сирії довів, що «Онікс» ефективно працює не лише по кораблях. З того часу ракета регулярно застосовувалася проти наземної інфраструктури.
У війні проти України «Онікс» став одним із основних засобів ударів по півдню — Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Пуски здійснюються переважно з комплексів «Бастіон» у тимчасово окупованому Криму. Швидкість і низька висота польоту дозволяють ракеті долати значну частину дистанції до моменту виявлення системами ППО.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли кілька «Оніксів», запущених майже одночасно, створювали надмірне навантаження на одну батарею ППО. Це класичний приклад групового застосування: одна ракета може працювати в режимі «лідера», а інші йдуть у пасивному режимі, отримуючи дані від нього.
За відкритими даними українських сил оборони, відсоток перехоплення «Оніксів» залишається одним із найнижчих серед крилатих ракет середньої дальності. Це пов’язано не лише зі швидкістю, а й із коротким часом реакції, який залишається в операторів ППО після виявлення.
Станом на 2026 рік виробництво триває. За оцінками, Росія має на озброєнні кілька сотень таких ракет, а місячний випуск коливається в межах кількох одиниць.
Порівняння з іншими надзвуковими ракетами
«Онікс» часто порівнюють із BrahMos, «Цирконом» і західними системами.
| Характеристика | «Онікс» | BrahMos | «Циркон» | Harpoon (Блок II) |
|---|---|---|---|---|
| Швидкість | Mach 2,6 | Mach 2,8–3,0 | Mach 8–9 | дозвукова |
| Дальність | 300–800 км | 290–450+ км | до 1000 км | до 280 км |
| Бойова частина | 200–300 кг | 200–300 кг | ~400 кг | ~220 кг |
| Тип двигуна | ПВРД | ПВРД | ГПВРД | турбореактивний |
BrahMos — прямий «нащадок» «Онікса», але з покращеною електронікою, вищою точністю та ширшою номенклатурою носіїв, включно з повітряним запуском. «Циркон» уже гіперзвуковий і суттєво дорожчий. Західні ракети типу Harpoon чи NSM залишаються дозвуковими й покладаються на стелс-технології та маневрування на кінцевій ділянці.
За моїм досвідом аналізу відкритих даних протягом останніх років, саме універсальність носіїв і відносно доступна вартість (близько 1,25–1,3 млн доларів за одиницю) дозволяють «Оніксу» залишатися масовим інструментом, тоді як гіперзвукові системи все ще обмежені в кількості.
Поширені міфи та помилки в оцінках
Існує кілька стійких уявлень, які не відповідають реальності.
- «Онікс» неможливо збити взагалі. Насправді сучасні системи типу Patriot чи SAMP/T здатні перехоплювати такі цілі, особливо якщо є завчасне попередження і правильно організована багатошарова оборона. Складність полягає в короткому часі реакції.
- Ракета завжди летить на максимальній дальності. У реальних умовах часто використовують низьковисотний профіль, який скорочує дальність, але різко зменшує ймовірність виявлення.
- «Онікс» — суто протикорабельна зброя. Практика Сирії та України показала, що з відповідним програмним забезпеченням головки самонаведення вона ефективно працює по наземних об’єктах.
- Усі «Онікси» однакові. Різниця між базовою версією, «Онікс-М» і експортним «Яхонтом» суттєва як за дальністю, так і за стійкістю до РЕБ.
Чек-лист для швидкої оцінки загрози «Онікса»:
- Відстань до ймовірного району пуску (Крим, кораблі ЧФ).
- Наявність багатошарової ППО з можливістю роботи по низьковисотних надзвукових цілях.
- Можливість використання РЕБ для впливу на головку самонаведення.
- Наявність систем раннього попередження (радіолокація, супутники, БпЛА).
- Готовність до групових пусків (2–4 ракети одночасно).
Питання, які найчастіше виникають
Чим «Онікс» відрізняється від «Калібру»?
«Калібр» — дозвукова крилата ракета з більшою дальністю в деяких модифікаціях, але значно меншою швидкістю. «Онікс» виграє за рахунок швидкості й меншого часу підльоту.
Чи можна запускати «Онікс» з підводного човна в зануреному положенні?
Так, підводні човни проєкту 885 «Ясень» і модифікації успішно виконують такі пуски. У березні 2026 року АПЛ «Казань» провела стрільбу на дальність близько 300 км.
Яка реальна точність по наземних цілях?
Кругове ймовірне відхилення заявляється на рівні близько 1,5 м для корабельних цілей. По наземних об’єктах точність залежить від якості цілевказівки й оновлень програмного забезпечення головки самонаведення, які проводилися в 2024–2025 роках.
Скільки коштує одна ракета?
За відкритими оцінками — від 1,25 до 1,3 млн доларів США. Це суттєво дешевше за гіперзвукові аналоги.
Чи є «Онікс» застарілим у 2026 році?
Ні. Модернізація «Онікс-М», нові головки самонаведення та постійне виробництво підтримують його актуальність. Він займає нішу між класичними крилатими ракетами й дорогими гіперзвуковими системами.
Станом на серпень 2026 року «Онікс» залишається робочою конячкою берегової оборони та ударних можливостей ВМФ Росії. Його сильна сторона — не максимальна дальність чи швидкість, а збалансованість характеристик, універсальність носіїв і відносна масовість. Для тих, хто займається аналізом загроз або плануванням протидії, розуміння саме цих особливостей дає більше, ніж сухі цифри з таблиць.
