Радіолокаційні станції України формують основу системи виявлення повітряних загроз, поєднуючи модернізовані радянські зразки, власні розробки підприємств «Іскра» та «Укрспецтехніка» з технологіями партнерів. Ця мережа забезпечує дані для зенітно-ракетних комплексів, авіації та мобільних груп перехоплення, дозволяючи реагувати на балістичні ракети, крилаті ракети та масовані атаки дронів різних типів.
У 2026 році українські РЛС демонструють стійкість в умовах інтенсивної радіоелектронної боротьби та високої щільності загроз. Вітчизняні трикоординатні станції з фазованими антенними решітками доповнюються мобільними комплексами західного виробництва, що розширює можливості раннього виявлення та точного супроводу цілей на різних висотах і швидкостях.
Технічна база продовжує розвиватися: акцент на швидке розгортання, стійкість до перешкод та інтеграцію в єдину інформаційну картину повітряної обстановки. Це дозволяє підтримувати ефективну протиповітряну оборону попри спроби противника вивести окремі елементи мережі з ладу.
Принцип роботи РЛС у контексті сучасних загроз Україні
Радіолокаційна станція випромінює радіохвилі у певному діапазоні частот і приймає відбиті сигнали від об’єктів. Час затримки між випромінюванням і прийомом визначає відстань, доплерівський зсув частоти — швидкість цілі, а напрямок антени або фази сигналу — азимут і кут місця. Сучасні 3D-радари формують одразу повну просторову картину без потреби в окремому висотомірі.
Для початківців важливо зрозуміти, що не всі РЛС однакові. Станції метрового діапазону добре виявляють цілі з низькою ефективною площею розсіювання на великих відстанях завдяки резонансним ефектам, але мають нижчу роздільну здатність. Сантиметрові та дециметрові діапазони забезпечують точніший супровід і краще працюють проти малорозмірних цілей на малих висотах.
В умовах України критичним стає виявлення повільних малопомітних дронів на тлі земної поверхні та перешкод. Тут на допомогу приходять алгоритми цифрової обробки сигналів, адаптивне придушення активних і пасивних завад, а також висока стабільність частоти повторення імпульсів. Фазована активна антенна решітка дозволяє електронно сканувати простір без механічного обертання антени — це дає швидкість оновлення даних у 5–10 секунд і підвищує живучість станції.
Для досвідчених читачів варто додати, що українські системи часто поєднують високий середній випромінюваний потужність (клістронні передавачі) з сучасними твердотільними модулями в нових зразках. Це забезпечує дальність виявлення цілей з ЕПР 3–5 м² на висоті 10 км до 200–250 км при ймовірності виявлення 0,8. Низьковисотні цілі на 100 м виявляються на 40 км, що критично важливо проти крилатих ракет і дронів.
Еволюція українських РЛС від 1991 року до сьогодення
Після здобуття незалежності Україна успадкувала значну кількість радянських РЛС різного призначення: оглядові П-18, П-19, П-37, висотоміри, станції наведення для зенітних ракетних військ. Багато з них пройшли глибоку модернізацію з заміною аналогових блоків на цифрові, впровадженням твердотільних елементів та покращенням алгоритмів обробки.
Підприємства у Запоріжжі та інших регіонах зберегли науково-виробничу базу. Розробка власних трикоординатних станцій з фазованими антенними решітками почалася ще в 1990-х, але повноцінне фінансування та державні випробування пришвидшилися після 2014 року. Війна на сході виявила потребу в мобільних, стійких до перешкод системах, здатних працювати в умовах часткового радіоелектронного придушення.
До 2021 року на озброєння прийняли оновлені зразки, а з початком повномасштабного вторгнення темпи модернізації та виробництва зросли. Паралельно тривала інтеграція західних систем, які заповнили окремі ніші за дальністю, стійкістю та можливостями проти дронів. У 2025–2026 роках акцент змістився на розширення нижнього ешелону виявлення та створення резервної мережі, здатної компенсувати втрати окремих станцій.
Власні розробки України: «Пелікан», «Фенікс-1» та інші досягнення
Однією з ключових вітчизняних систем стала 79К6 «Пелікан» (експортні варіанти — 80К6 та модифікації). Це мобільна трикоординатна РЛС кругового огляду з цифровою фазованою антенною решіткою S-діапазону. Максимальна дальність інструментальна — до 400 км. На висоті 10 км станція впевнено виявляє цілі з ЕПР 3–5 м² на 200–250 км, на висоті 100 м — близько 40 км.
Антена формує 12 променів у вертикальній площині, забезпечує супровід понад 300 цілей одночасно, має вбудовану апаратуру розпізнавання «свій-чужий». Час розгортання залежить від модифікації: від 30 хвилин у базовій до 6 хвилин у сучасніших варіантах на одному шасі. Станція ефективно працює в умовах активних і пасивних перешкод, що робить її придатною як для загального огляду повітряного простору, так і для цілевказання зенітно-ракетним дивізіонам.
У 2021 році на озброєння прийняли 80К6КС1 «Фенікс-1» — варіант з твердотільними модулями, цифровою антеною та покращеними алгоритмами. Він орієнтований на інтеграцію з комплексами типу «Бук-М1», розгортається швидше і забезпечує високу точність супроводу. Ці системи стали основою для автономної роботи окремих дивізіонів С-300ПС та підвищили загальну стійкість радіотехнічного забезпечення.
Окрім оглядових РЛС, Україна розвиває й інші напрями: модернізовані метрові станції типу «Малахіт», вторинні радари «Траса-М», висотоміри. Контрбатарейні комплекси на кшталт «Зоопарк-3» (1Л220УК) вирішують окремі завдання артилерійської розвідки, але загальна тенденція — уніфікація та цифровізація парку для єдиної картини обстановки.
Доповнення від партнерів: шведські Giraffe, французькі Control Master та іспанські Lanza
Західні системи прибули як доповнення, а не заміна. Вони заповнили ніші, де вітчизняні розробки потребували посилення, — насамперед у стійкості до складних перешкод, можливостях проти маловисотних і малорозмірних цілей та інтеграції з автоматизованими системами управління.
Шведські радари сімейства Giraffe (Saab) відзначаються відмінною роботою на малих висотах і проти дронів. Різні модифікації (Giraffe 1X, AMB та інші) забезпечують 3D-огляд, ефективне придушення clutter та інтеграцію з командними системами. Їхня мобільність і швидкість розгортання роблять їх цінними для нижнього ешелону протидії безпілотним загрозам.
Французька система Control Master 200 на базі радара Ground Master 200 поєднує потужний 3D-радар з інтегрованою системою управління Ground Based Air Defence. Вона покращує координацію між різними засобами ППО та забезпечує якісну повітряну обстановку для прийняття рішень.
Іспанська Lanza LTR-25 (Indra) стала значним посиленням стратегічного рівня. Цей мобільний трикоординатний радар раннього попередження здатний виявляти цілі на дальності понад 450 км, включаючи малопомітні та балістичні об’єкти, і працювати в складній радіоелектронній обстановці. Поставки та контракти 2025–2026 років розширили можливості глибокого ешелону виявлення.
| Система | Походження | Макс. дальність | Ключові переваги | Роль в українській ППО |
|---|---|---|---|---|
| 79К6 «Пелікан» / 80К6КС1 «Фенікс-1» | Україна (НВК «Іскра») | до 400 км | 3D, фазована решітка, стійкість до завад, швидке розгортання (до 6 хв у нових модифікаціях) | Загальний огляд, цілевказання ЗРК, автономна робота дивізіонів |
| Giraffe (різні модифікації) | Швеція (Saab) | до 100+ км (залежно від моделі) | Відмінна робота на малих висотах, проти дронів, clutter rejection, C3-інтеграція | Нижній ешелон, протидія БПЛА, мобільне прикриття |
| Control Master 200 | Франція (Thales) | середня/далека | Інтегрована система управління ППО, висока автоматизація | Координація засобів ППО, єдина картина обстановки |
| Lanza LTR-25 | Іспанія (Indra) | понад 450 км (окремі цілі) | Виявлення stealth та балістичних цілей, стійкість до РЕБ, мобільність | Стратегічний ранній попередження, посилення глибини виявлення |
Дані технічних характеристик базуються на відкритих матеріалах виробників та Міністерства оборони України.
Інтеграція в єдину систему: від виявлення до перехоплення
РЛС не працюють ізольовано. Дані з довгохвильових станцій раннього попередження (Lanza, модернізовані «Пелікан» та legacy-системи) надходять у командні пункти, де відбувається злиття інформації від різних сенсорів. Це створює єдину повітряну обстановку, яку використовують зенітно-ракетні дивізіони, винищувальна авіація та мобільні вогневі групи.
Середній ешелон (Giraffe, Control Master) забезпечує точніше супроводження та цілевказання для комплексів «Patriot», NASAMS, IRIS-T, «Бук» та С-300. Короткодистанційні та спеціалізовані проти-дронові радари доповнюють картину на малих висотах, де традиційні системи менш ефективні.
Нові шари захисту включають акустичні сенсори, оптичні засоби та рої дронів-перехоплювачів, які отримують первинні дані саме від РЛС. Така багатошарова архітектура дозволяє розподіляти навантаження: один тип загрози перехоплює дешевшими засобами, інший — високоточними ракетами.
Для цивільних це означає більш точні та своєчасні повітряні тривоги. Для фахівців — можливість гнучкого перерозподілу ресурсів і зниження залежності від єдиного типу обладнання. Злиття даних у реальному часі з урахуванням затримок і точності кожної РЛС залишається одним із найскладніших інженерних завдань сучасної ППО.
Адаптація до реалій війни: мобільність, протидія РЕБ та живучість
РЛС — високоцінні цілі. Противник застосовує проти них протирадіолокаційні ракети, дрони-камікадзе типу Lancet та удари по стаціонарних позиціях. Відповіддю стала максимальна мобільність: багато станцій розгортаються за 6–15 хвилин і регулярно змінюють позиції.
Використовуються маскувальні засоби, частотна маневреність, режими низької ймовірності перехоплення (LPI), резервні частоти та розподілена мережа з перекриттям зон відповідальності. Деякі елементи працюють у пасивному режимі або поєднуються з системами радіотехнічної розвідки.
За досвідом застосування в умовах інтенсивних бойових дій фахівці відзначають, що ключ до живучості — не лише технічні характеристики окремої станції, а вся архітектура: швидкий ремонт, наявність резерву, інтеграція з пасивними засобами та постійне оновлення тактики застосування. Втрати трапляються, проте мережа загалом зберігає здатність формувати картину обстановки.
Поширені міфи та реальність про можливості українських РЛС
- Міф: Україна повністю залежить від західних радарів.
Реальність: Вітчизняні «Пелікан» та «Фенікс-1» становлять основу мережі. Західні системи доповнюють і диверсифікують можливості, особливо в ніші низьковисотного виявлення та стійкості до перешкод. - Міф: Радянські РЛС застаріли і не справляються з дронами.
Реальність: Багато з них пройшли глибоку модернізацію цифровими блоками та алгоритмами. Нові вітчизняні зразки спеціально оптимізовані під малорозмірні та низьколетячі цілі. - Міф: Знищення кількох РЛС паралізує всю ППО.
Реальність: Мережа надлишкова, мобільна та розподілена. Втрати компенсуються перерозподілом зон відповідальності, ремонтом та введенням резерву. - Міф: Усі радари працюють однаково.
Реальність: Існує чіткий поділ за діапазонами, дальністю, призначенням (оглядові, супроводу, контрбатарейні) та умовами застосування. Правильне поєднання різних типів дає синергію. - Міф: Сучасні дрони «невидимі» для радарів.
Реальність: Малопомітність відносна. Спеціалізовані РЛС з хорошою обробкою сигналів, особливо в комбінації з іншими сенсорами, ефективно виявляють більшість типів БПЛА.
Найпоширеніші питання про РЛС України
Чи здатні українські РЛС виявляти балістичні ракети?
Так, особливо довгохвильові та спеціалізовані системи раннього попередження на кшталт Lanza LTR-25 та модернізовані вітчизняні станції. Виклик полягає у високій швидкості та балістичній траєкторії, тому точність і швидкість обробки даних критичні.
Як РЛС допомагають проти масованих атак дронів Shahed?
Спеціалізовані мобільні радари нижнього ешелону (Giraffe та аналоги) виявляють низьколетячі цілі, передають дані на перехоплювачі — від зенітної артилерії до дронів-перехоплювачів. Комбінація з акустичними та оптичними засобами підвищує ефективність.
Чи триває серійне виробництво українських РЛС у 2026 році?
Так, підприємства продовжують випуск та модернізацію. Попит високий, особливо на системи протидії дронам, тому деякі обсяги виробництва законтрактовані наперед.
У чому головна перевага фазованої антенної решітки?
Електронне сканування без механічного руху антени забезпечує майже миттєве оновлення даних, високу надійність та можливість роботи в русі або на нерівному ґрунті.
Чи впливає рельєф місцевості та погода на ефективність РЛС?
Так, горбиста місцевість і опади можуть створювати «мертві зони» або погіршувати виявлення на малих висотах. Тому мережа будується з урахуванням перекриття зон і використовуються алгоритми компенсації.
Розвиток українських РЛС триває. Кожна нова модифікація, кожна поставка від партнерів і кожна тактична адаптація роблять мережу виявлення більш стійкою та здатною відповідати на еволюцію загроз.
