Олександр Юрійович Миронюк — український фахівець, чия професійна діяльність тісно пов’язана з розробкою, закупівлею та експортом озброєння і військової техніки. Його кар’єра охоплює роботу в спеціалізованих державних підприємствах і короткий, але помітний період на посаді заступника міністра оборони. Станом на 2026 рік публічна інформація про нього зосереджена переважно навколо офіційних призначень, декларацій і діяльності в системі Укрспецекспорту.
Ця постать цікавить тих, хто стежить за розвитком українського оборонно-промислового комплексу, механізмами державних закупівель і роллю спеціалізованих зовнішньоторговельних фірм. Дані про нього містяться в урядових розпорядженнях, електронних деклараціях і матеріалах відкритих реєстрів.
Офіційне призначення та період роботи в Міністерстві оборони
29 березня 2020 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 354-р призначив Олександра Юрійовича Миронюка заступником Міністра оборони України. На цій посаді він відповідав за напрямок розробки та закупівлі озброєння і військової техніки. Період роботи в міністерстві тривав до липня 2021 року.
За час перебування на посаді Миронюк курував питання, пов’язані з забезпеченням Збройних Сил сучасними зразками техніки. Один із проєктів, з яким його ім’я пов’язували публічно, стосувався реалізації програми будівництва протичовнового корвету класу Ada — корабля «Гетьман Іван Мазепа». Саме в цей період українська оборонна галузь активно шукала шляхи модернізації флоту та посилення можливостей ВМС.
Після звільнення з міністерства Олександр Юрійович повернувся до роботи в системі державного спецекспортера. Такий перехід типовий для фахівців, які мають глибоку експертизу в зовнішньоекономічній діяльності у сфері оборони.
Кар’єра в ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»»
Основна професійна біографія Миронюка пов’язана з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» — Державним підприємством «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес». Це одне з найстаріших спеціалізованих підприємств України, засноване ще на початку 1990-х років для здійснення експортно-імпортних операцій на світовому ринку озброєнь.
У «Прогресі» Олександр Юрійович обіймав посади начальника відділу, начальника регіонального департаменту, а згодом — заступника директора. Саме тут він накопичив понад двадцятирічний досвід роботи з контрактами на поставку озброєння та військової техніки. Підприємство традиційно спеціалізується на складних міжнародних угодах, включно з поставками техніки іноземним партнерам і забезпеченням потреб українських сил оборони.
Декларації, подані в різні роки, підтверджують, що після 2021 року основним місцем роботи Миронюка знову стало ДП СЗТФ «Прогрес». У 2024–2025 роках він фігурує як заступник директора цього підприємства з місцем реєстрації в Хмельницькому.
Зв’язок із іншими структурами та відкриті дані реєстрів
Окрім основної діяльності в «Прогресі», у відкритих реєстрах (YouControl, Opendatabot) ім’я Олександра Юрійовича Миронюка з’являється у зв’язку з кількома компаніями. Серед них — науково-виробниче підприємство «АБМ Груп — Національний авіаційний університет» (керівник, Бородянка) та Хмельницький обласний військово-патріотичний клуб «Сармат» (засновник і керівник у минулому).
Такі записи відображають типову для фахівців оборонної галузі практику участі в суміжних проєктах — від авіаційних розробок до військово-патріотичного виховання. Водночас варто розуміти, що в реєстрах можуть фігурувати однофамільці, тому точну приналежність кожного запису потрібно перевіряти додатково.
У деклараціях також згадуються члени родини: дружина Юлія Анатоліївна та дочка Єлизавета Олександрівна. Інформація про майновий стан подається сукупно і стосується переважно доходів від основної роботи.
Скандал зі закупівлями та позиція самого Миронюка
У 2022–2023 роках ім’я Олександра Юрійовича Миронюка з’явилося в матеріалах журналістських розслідувань, пов’язаних із закупівлями речового майна та бронежилетів у системі Міністерства оборони. Під час обшуків у нього вилучили значні суми готівки. Пізніше Печерський суд Києва повернув частину цих коштів (близько одного мільйона доларів).
Сам Миронюк категорично заперечував причетність до схем із речовим майном. Він підкреслював, що протягом усієї кар’єри займався виключно розробкою та закупівлею озброєння і військової техніки, а не речового забезпечення. За його словами, він ніколи не був знайомий із фігурантами, яких називали в розслідуваннях, і не брав участі в відповідних кримінальних провадженнях.
Цей епізод став типовим прикладом того, як у воєнний час підвищена увага суспільства до закупівель часто призводить до публічних звинувачень, які згодом не завжди підтверджуються судовими рішеннями. Для фахівців галузі такі ситуації залишаються важливим уроком щодо прозорості та документування всіх процедур.
Поширені помилки в сприйнятті діяльності фахівців «Прогресу»
Багато хто помилково вважає, що керівники спеціалізованих зовнішньоторговельних фірм займаються виключно експортом. Насправді значна частина роботи «Прогресу» завжди була спрямована на забезпечення потреб власних Збройних Сил, особливо в періоди активних бойових дій.
Інша поширена помилка — ототожнення будь-якої особи з прізвищем Миронюк у деклараціях із одним і тим самим чиновником. У відкритих даних фігурують кілька осіб з ідентичним ім’ям і по батькові, які працювали в поліції, виправних установах чи інших структурах. Тому при аналізі інформації важливо звіряти місце роботи та період.
Також існує міф, ніби робота в спецекспортері автоматично означає відсутність реального впливу на постачання фронту. Насправді саме через такі підприємства часто проходять складні міжнародні контракти на техніку, яка критично потрібна на полі бою.
Що відомо про поточний статус станом на 2026 рік
За останніми доступними деклараціями (2024–2025 роки) Олександр Юрійович Миронюк продовжує роботу в системі ДП СЗТФ «Прогрес» на посаді заступника директора. Підприємство залишається важливим гравцем українського ринку спеціальної торгівлі, хоча обсяги діяльності та фінансові показники суттєво змінювалися під впливом війни.
Публічних заяв чи інтерв’ю від самого Миронюка в останні роки майже немає. Інформація про нього здебільшого обмежується офіційними реєстрами та судовими документами, пов’язаними з попередніми епізодами.
Для тих, хто досліджує український ОПК, постать Олександра Юрійовича Миронюка цікава саме як приклад фахівця, який пройшов шлях від рядових посад у зовнішньоторговельній фірмі до рівня заступника міністра і знову повернувся до спеціалізованої роботи. Його досвід відображає і сильні сторони, і вразливі місця системи забезпечення Збройних Сил у період 2020–2025 років.
Питання, які найчастіше виникають у тих, хто шукає інформацію
Чи був Миронюк причетний до корупційних схем із бронежилетами?
Офіційно він заперечував будь-яку участь. Суд повернув частину вилучених коштів. Кримінальне провадження, за відкритими даними, не завершилося обвинувальним вироком саме щодо нього в цій справі.
Яку роль він відігравав у будівництві корвету «Гетьман Іван Мазепа»?
Як заступник міністра, що курував озброєння і військову техніку, він брав участь у супроводі цього проєкту на рівні міністерства.
Чи можна вважати його одним із ключових гравців українського ОПК?
У межах спеціалізованої зовнішньої торгівлі — так. На рівні стратегічних рішень міністерства його вплив обмежувався періодом 2020–2021 років.
Де шукати актуальну інформацію про нього?
Офіційні розпорядження Кабінету Міністрів, електронні декларації на сайті НАЗК, реєстри YouControl та Opendatabot, матеріали судових рішень.
Кар’єра Олександра Юрійовича Миронюка залишається частиною ширшої історії формування української системи забезпечення війська в надзвичайно складний період. Вона показує, наскільки тісно переплетені державна служба, спеціалізована торгівля та потреби фронту.
