Антон Олегович Єлізаров, відомий під позивним «Лотос», народився 1 травня 1981 року в Ростовській області. Колишній офіцер повітряно-десантних військ, капітан запасу, з 2016 року — один із найстарших командирів приватної військової компанії «Вагнер». Його ім’я тісно пов’язане зі штурмом Соледара взимку 2023-го, операціями в Сирії, Центральноафриканській Республіці, Лівії та Малі.
Після загибелі Євгена Пригожина та Дмитра Уткіна в серпні 2023 року саме Єлізаров фактично керував бойовою складовою «Вагнера». Він має звання Героя Росії, Героя так званих «ДНР» і «ЛНР», перебуває під санкціями ЄС, України, Швейцарії та інших країн. Станом на середину 2026 року його доля після боїв у Малі 2024 року залишається предметом суперечливих повідомлень.
Від суворовського училища до звільнення з армії
Антон Єлізаров закінчив Ульянівське гвардійське суворовське військове училище в 1998 році. Через п’ять років отримав диплом Рязанського вищого повітряно-десантного командного училища імені Маргелова за спеціальністю експлуатації гусеничної та колісної техніки. Службу розпочав у 7-й гвардійській десантно-штурмовій дивізії (Новоросійськ) командиром взводу, згодом роти 108-го десантно-штурмового полку.
Пізніше його перевели до 10-ї окремої бригади спеціального призначення в Молькіно, де він командував групою спецпризначення. Учасник операцій на Північному Кавказі. У 2014 році Краснодарський гарнізонний військовий суд визнав його винним у шахрайстві під час приватизації службової квартири (ч. 4 ст. 159 КК РФ). Вирок — три роки умовно та штраф 100 тисяч рублів. У 2016-му Єлізарова виселили з житла, і він остаточно залишив Збройні сили РФ у званні капітана запасу.
Цей епізод став поворотним. Замість кар’єри кадрового офіцера він обрав шлях приватного військового підрядника. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли колишні десантники після подібних судових історій швидко інтегрувалися в структури, які пропонували високі виплати та бойовий досвід без жорсткої армійської бюрократії.
Вступ до «Вагнера» та місії в Африці й Сирії
З 2016 року Антон Єлізаров числиться в ПВК «Вагнер» під особистим номером М-0136 і позивним «Лотос». Перші роки він працював інструктором у Центральноафриканській Республіці (2016–2019), де готував місцеві підрозділи та забезпечував охорону об’єктів. У Сирії отримав осколкове поранення стегна під час боїв 2017 року. У 2021-му командував штурмовим загоном у Лівії.
Ці місії сформували його як командира, здатного працювати в умовах обмеженої логістики та змішаних сил. На відміну від багатьох найманців, які приходили «на заробітки», Єлізаров мав системну військову освіту і досвід управління підрозділами спецпризначення. Це дозволило йому швидко піднятися в ієрархії компанії.
Штурм Соледара та бої за Бахмут
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Єлізаров перебував на фронті. Його підрозділи діяли під Попасною, Сєвєродонецьком, Лисичанськом та Вуглегірською ТЕС. У січні 2023-го саме він керував штурмовими діями «Вагнера» під час захоплення Соледара — соляного міста, яке стало символом кровопролитних боїв.
Пригожин публічно називав його «завойовником Соледара». Пізніше підрозділи під керівництвом «Лотоса» брали участь у затяжних боях за Бахмут. Закритим указом Володимира Путіна 2022 року Єлізарову присвоїли звання Героя Російської Федерації «за мужність і героїзм». Паралельно він отримав звання Героя «ДНР» і «ЛНР».
Ці нагороди зробили його одним із найпомітніших польових командирів компанії. Водночас саме його ім’я фігурує в санкційних списках як особи, відповідальної за координацію та планування операцій, розгортання найманців і участь у війні проти України.
Після катастрофи літака: фактичний командир бойової складової
23 серпня 2023 року в авіакатастрофі загинули Євген Пригожин і Дмитро Уткін. Уже через кілька днів з’явилися повідомлення, що Антон Єлізаров стає новим лідером «Вагнера». Офіційний телеграм-канал компанії спростував призначення його головою, але підтвердив, що саме він керує бойовою та навчальною роботою.
У лютому 2024 року Єлізаров записав відеозвернення, у якому показав нову штаб-квартиру в районі Казачих Лагерів (Ростовська область) і натякнув на тіснішу інтеграцію з російською Національною гвардією. Він залишався одним із небагатьох довоєнних командирів, які зберегли вплив після бунту Пригожина.
На початку 2025 року з’явилися повідомлення про його перехід до інших структур, пов’язаних із Міністерством оборони, однак точних підтверджень немає. Частина колишніх «вагнерівців» продовжувала вважати його «своїм» командиром.
Санкції та міжнародний статус
25 лютого 2023 року Рада Європейського Союзу внесла Антона Єлізарова до санкційного списку. Його звинувачують у підтримці дій, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України. Аналогічні обмеження запровадили Швейцарія, Україна, Японія, Нова Зеландія та інші країни.
Санкції стосуються замороження активів і заборони на в’їзд. У відкритих базах даних його описують як колишнього військового командира «Вагнера», відповідального за штурм Соледара. Станом на 2026 рік статус «колишнього» у деяких офіційних формулюваннях з’явився через відсутність публічної активності після 2024 року.
Поширені помилки та міфи про «Лотоса»
Навколо постаті Антона Єлізарова склалося чимало спрощених уявлень. Ось найпоширеніші з них і чому вони не відповідають дійсності:
- «Він став офіційним наступником Пригожина». Компанія публічно заперечила це призначення. Єлізаров керував бойовою складовою, але формальне керівництво після 2023 року було розпорошене між кількома людьми, зокрема Павлом Пригожиним.
- «Він ніколи не служив у регулярній армії». Насправді понад 15 років віддав ВДВ і спецназу, закінчив два елітних військові навчальні заклади.
- «Усі його нагороди — пропаганда». Звання Героя Росії підтверджене закритим указом, а золоті зірки «ДНР» і «ЛНР» видно на відео з поховань 2022–2023 років.
- «Він загинув у Малі в липні 2024-го». Частина телеграм-каналів повідомляла про загибель під Тінзауатеном, інші — про полон і обмін. Жодного офіційного підтвердження від російської сторони чи незалежних джерел станом на 2026 рік немає.
Ці міфи часто виникають через брак відкритої інформації та активну роботу пропаганди з обох боків.
Питання, які найчастіше ставлять про Антона Єлізарова
Чи підтверджена його загибель у Малі?
Ні. У липні 2024 року під час бою біля Тінзауатена частина проросійських каналів оголосила про смерть «Лотоса». Інші джерела стверджували, що його взяли в полон і пізніше обміняли. Станом на літо 2026 року немає ані офіційного некролога, ані публічних зйомок, які б однозначно підтверджували будь-який варіант.
Яка його роль у «Вагнері» після 2023 року?
Він залишався найстаршим бойовим командиром. У 2024–2025 роках з’являлися повідомлення про конфлікти всередині компанії та частковий перехід підрозділів під контроль Міноборони РФ.
Чи має він родину?
Так. За відкритими даними, одружений, має доньку. Живе (або жив) у Краснодарському краї.
Чому його називають «Лотос»?
Позивний закріпився в «Вагнері» з 2016 року. Точне походження не розкривається, як і в більшості випадків із польовими командирами.
Що відомо про долю після 2024 року
Після важких втрат «Вагнера» в Малі влітку 2024 року публічна активність Антона Єлізарова різко зменшилася. У січні 2025-го з’явилися повідомлення про його вихід із компанії та можливий перехід до інших силових структур. У травні 2026 року окремі російські джерела згадували його участь у патріотичних заходах у Підмосков’ї, однак ці дані не підтверджені незалежно.
За моїм досвідом відстеження відкритих джерел протягом останніх двох років, інформація про колишніх топ-командирів «Вагнера» після 2023-го стає все більш фрагментарною. Частина з них інтегрувалася в державні структури, частина зникла з інформаційного поля. Антон Єлізаров належить до другої категорії — його ім’я з’являється епізодично, але без чітких доказів поточного статусу.
Для дослідників російських приватних військових компаній його біографія залишається показовою: класичний шлях від кадрового офіцера через судовий скандал до високопоставленого найманця, який пройшов через усі ключові конфлікти «Вагнера» — від Сирії до Соледара і Малі.
