Андська листовуха миша (Phyllotis andium) пристосувалася до екстремальних умов і проживає в найширшому діапазоні висот серед усіх відомих ссавців. Дрібний гризун комфортно почувається навіть на висоті 6700 метрів завдяки унікальним метаболічним і генетичним адаптаціям.
Невелика тварина з круглими вухами, що нагадують листя, мешкає від пустель узбережжя півночі Чилі до вершин Анд. Жоден інший ссавець не живе на таких висотах. Еволюційний біолог Джей Сторц з Університету Небраски зазначив, що цих гризунів помічають навіть на позначці 6700 метрів. Там кисню більш ніж удвічі менше, ніж на рівні моря, а температура майже завжди нижча за нуль.
«Навчений альпініст може витримати одноденне сходження на вершину на такій висоті, якщо пройде належну акліматизацію, але там люди не можуть виживати довго», – пояснив керівник дослідження Джей Сторц.
Як миші долають нестачу кисню та холод
Щоб з’ясувати секрет виживання, вчені проаналізували ДНК 167 представників виду з різних висот. Виявилося, що високогірні миші ефективніше використовують кисень і виробляють енергію. Коли ссавець стикається з екстремальним холодом, він покладається на метаболічне утворення тепла. Для цього потрібен кисень. На великій висоті його менше, тому тварини розвинули адаптації для економного використання кисню.
Гризуни з екстремальних висот краще підтримували термогенез – здатність виробляти тепло навіть за сильного холоду й дефіциту кисню. Іншою несподіваною особливістю стала дієта. Генетичні дані показали, що вид пристосувався до вживання рослинних токсинів.
«Відкриття, що миші розвинули здатність засвоювати харчові токсини, було несподіваним. У високогір’ї вони навіть не можуть знайти пристойної їжі – єдині харчові рослини переповнені токсичними вторинними сполуками», – сказав Сторц.
Висновки дослідження можуть допомогти розробити лікування для людей із захворюваннями серця та органів дихання, які погіршують постачання кисню до тканин.
