Стратегія розвитку культури на 2025–2035 роки визначила однією з ключових цілей підвищення стійкості культури як суспільної системи. На рівні завдань це означає пошук ефективних моделей управління мережею закладів та інструментів фінансування неприбуткової сфери. Уряд конкретизував мету на поточний рік: створення самозарадних і стійких інституцій, здатних адаптуватися до змін.
Радянський спадок і сучасні виклики
Базова мережа закладів культури налічує 32 746 установ — будинки культури, бібліотеки, музеї, театри, філармонії та цирки. Ця система — радянський спадок, створений для продукування та поширення пропаганди з єдиного ідеологічного фундаменту. Розгалужена ієрархія забезпечувала контроль і стандарт якості. Штатні розписи та система з 25 розрядів інтегрували фахівців у державну систему на все життя, даючи відчуття стабільності. Сьогодні понад половина працівників — передпенсійного віку або працюючі пенсіонери.
Після руйнування тоталітарної моделі держава провела реформи в медицині та освіті, проте комплексного підходу до культури за 35 років не запропонували. Працівники адаптували старі моделі, а новачки засвоювали ту саму систему. Це породжує безініціативність, організаційну безпорадність і сепарацію. Незалежний сектор розвивається паралельно, демонструючи гнучкість і вміння планувати, однак має обмежений доступ до бюджетних коштів через короткострокові гранти.
Запит на лідерство та довіру
Органи місцевого самоврядування сприймають заклади культури як видаткові та несамоокупні. Основні критерії оцінки — кількість відвідувачів і власні надходження. Міністерство культури ініціює інструменти залучення коштів, зокрема розширення платних послуг та законопроєкт про меценатство, проте більшість установ не готова ними скористатися через страх перед контролем. Гуманітарний комітет парламенту просуває переважно політичні закони, ігноруючи системні зміни.
Суспільство опинилося в цугцвангу: мережа стагнує, а значне збільшення фінансування неможливе на тлі воєнного бюджету. Реформа потребує політичної волі та чіткого лідерства Міністерства культури. Інституції, визнані стратегічно важливими, мають отримувати базове фінансування, а фахівці — ринкову оплату праці. Сучасні інструменти управління та мультиджерельне фінансування повинні стати доступними для всіх. Публічна звітність унаочнить роботу для платників податків. Бюджет на 2027 рік може стати першим кроком до раціонального й ціннісного підходу до збереження культури.
