3М22 «Циркон» — російська протикорабельна крилата ракета, яку розробники позиціонують як гіперзвукову зброю з максимальною швидкістю близько 9 Махів і дальністю до 1000 км. Вона створювалася для ураження надводних кораблів, але з 2023–2024 років застосовується також по наземних цілях в Україні. Класифікація НАТО — SS-N-33.
За заявами російської сторони ракета здатна маневрувати на гіперзвуковій швидкості й долати сучасні системи ППО. Незалежні оцінки, зокрема українських військових і західних аналітиків, вказують на істотно нижчі показники на кінцевій ділянці траєкторії та наявність вікна для перехоплення системами Patriot.
Станом на середину 2026 року «Циркон» залишається дорогою та обмеженою за кількістю зброєю, яку Росія використовує переважно з території Криму та з кораблів Чорноморського флоту.
Як з’явилася ракета і що відомо про її розробку
Розробку 3М22 «Циркон» розпочало Науково-виробниче об’єднання машинобудування в Реутові 2011 року. Перші льотні випробування зафіксовані 2015 року. У січні 2020-го з фрегата «Адмірал Горшков» ракета вперше вразила берегову ціль на відстані близько 500 км. У жовтні 2021 року відбулися пуски з підводного човна «Северодвінськ» — спочатку з надводного положення, потім із глибини 40 м.
Офіційно на озброєння ракету прийняли 4 січня 2023 року разом із фрегатом «Адмірал Горшков». Виробництво ведеться з 2021 року. За оцінками Головного управління розвідки України навесні 2024-го на озброєнні перебувало близько 40 одиниць, а темп виробництва становив до 10 ракет на місяць. Засекречені документи, які потрапили у відкритий доступ, свідчать, що Росія планувала замовляти по 80 ракет щороку на період 2024–2026.
Платформи запуску — фрегати проєкту 22350, атомні підводні човни типу «Ясень», а також берегові комплекси «Бастіон», модифіковані під контейнери 3С-14. Саме з Криму більшість пусків по території України відбуваються з 2024 року.
Механізм польоту: scramjet чи квазібалістична траєкторія
Російські джерела стверджують, що «Циркон» оснащений прямоточним повітряно-реактивним двигуном (scramjet) і паливом «Децилін-М». Після старту твердопаливний прискорювач розганяє ракету до надзвукової швидкості, після чого вмикається маршевий двигун. На маршовій ділянці висота польоту становить 28–40 км.
Аналіз уламків, знайдених в Україні, і патентної документації, проведений OSINT-дослідниками, вказує на іншу картину. Уламки містять елементи твердопаливного двигуна, а повітрязабірники, характерні для scramjet, не виявлені. Траєкторія на кінцевій ділянці часто нагадує квазібалістичну: ракета піднімається високо, а потім пікірує під великим кутом. Це дозволяє поєднувати високу швидкість на марші з можливістю маневрування, але не робить її «чистим» гіперзвуковим крилатим носієм у класичному розумінні.
Плазмова хмара, яка утворюється на гіперзвуковій швидкості, частково екранує ракету від радіолокації, але водночас ускладнює роботу її власної головки самонаведення. Тому на термінальній ділянці швидкість знижується.
Заявлені характеристики проти реальних оцінок
Російські офіційні дані й незалежні розрахунки розходяться суттєво. Нижче наведено порівняння основних параметрів.
| Параметр | Російські заяви | Оцінки українських і західних аналітиків |
|---|---|---|
| Максимальна швидкість | 8–9 Махів (до 11 000 км/год) | 5,5–7,5 Махів на марші, до 4,5 Махів на кінцевій ділянці |
| Дальність | до 1000 км | 400–750 км залежно від профілю польоту |
| Висота польоту | 30–40 км | 28–40 км на марші |
| Маса бойової частини | 300–400 кг | близько 220 кг (за оцінками українських експертів) |
| Довжина / діаметр | 8–10 м / 0,6 м | близько 9 м / 0,6 м |
Джерела даних: офіційні заяви Міністерства оборони РФ, матеріали Головного управління розвідки України, аналіз RUSI та Defence Express (станом на 2025–2026 роки).
Кінетична енергія при високій швидкості залишається головним фактором ураження великих надводних цілей. Проти берегових об’єктів і міської забудови ефект значно слабший через відносно невелику масу вибухівки.
Бойове застосування проти України: хронологія та результати
Перші підтверджені випадки використання «Циркону» по території України зафіксовані наприкінці 2023 — на початку 2024 року. Уламки з маркуванням 3М22 знайшли в Запоріжжі після удару 29 грудня 2023-го. 7 лютого 2024 року ракета вдарила по Києву; Київський науково-дослідний інститут судових експертиз підтвердив її застосування.
25 березня 2024 року дві ракети «Циркон» були збиті над Києвом системами ППО. Уламки пошкодили будівлю в Печерському районі. Час польоту від Криму до столиці становив близько трьох хвилин при відстані приблизно 580 км.
У 2025–2026 роках пуски стали частішими. 14 листопада 2025-го ракета стартувала з мису Чауда в Криму по Сумській області. У лютому 2026-го в комбінованій атаці застосовували щонайменше чотири гіперзвукові ракети (частина з них ідентифікована як «Циркон»). Українські Повітряні сили повідомляли, що станом на червень 2026 року близько 41 % запущених «Цирконів» вдалося перехопити, хоча незалежна верифікація цих цифр відсутня.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадком, коли після удару 25 березня 2024 року експерти зафіксували характерне подвоєння звукового удару — наслідок надзвукового польоту на кінцевій ділянці. Це допомагає відрізняти «Циркон» від звичайних крилатих ракет за акустичним підписом.
Міфи та поширені помилки щодо «Циркону»
- «Циркон» неможливо збити. На кінцевій ділянці швидкість падає до рівня, доступного для Patriot PAC-3 і SAMP/T. Підтверджені випадки перехоплення у 2024–2026 роках спростовують абсолютну невразливість.
- Ракета завжди летить на 9 Махах. Максимальна швидкість досягається лише на маршовій ділянці на великій висоті. Біля землі вона суттєво менша.
- Бойова частина потужніша за «Кинджал». Фактична маса вибухівки менша, а основний ефект — кінетичний. Проти укріплених об’єктів перевага не така очевидна.
- Виробництво масове. Темпи залишаються низькими через залежність від імпортних компонентів і складність технології. Це обмежує можливість масованих ударів.
Ці помилки часто поширюються через офіційну російську риторику і потребують критичної перевірки кожного конкретного пуску.
Питання, які найчастіше ставлять
Скільки часу потрібно «Циркону», щоб долетіти від Криму до Києва?
При відстані близько 580–600 км і середній швидкості польоту час становить 3–5 хвилин залежно від профілю траєкторії.
Чим «Циркон» відрізняється від «Кинджалу»?
«Кинджал» — авіаційна балістична ракета, «Циркон» — крилата (або квазібалістична) ракета морського та берегового базування. Траєкторії та способи запуску різні.
Чи може «Циркон» нести ядерну бойову частину?
Технічно ракета ядерноздатна, проте в Україні застосовувалися лише конвенційні бойові частини.
Звідки найчастіше запускають «Циркони» по Україні?
Основна частина пусків відбувається з окупованого Криму з берегових комплексів «Бастіон» і з кораблів Чорноморського флоту.
Чи варто очікувати збільшення кількості таких ударів у 2026–2027 роках?
Залежить від темпів виробництва та втрат пускових установок. Українські удари по «Бастіонах» у Криму вже зменшили кількість доступних платформ.
Що важливо знати різним категоріям читачів
Для цивільних мешканців прифронтових і центральних регіонів головне — час реакції. При пуску з Криму до Києва або Дніпра залишається лише кілька хвилин. Сигнали повітряної тривоги в таких випадках можуть надходити майже одночасно з появою ракети на радарах. Знання характерного подвійного звукового удару допомагає швидше орієнтуватися.
Для фахівців з протиповітряної оборони критичним залишається виявлення на маршовій ділянці та готовність систем до перехоплення на зниженій швидкості термінальної фази. Комбіновані атаки, коли «Циркони» запускають разом із «Кинджалами» і крилатими ракетами, створюють найбільше навантаження на ППО.
Довгостроково поява «Циркону» змусила країни НАТО прискорити програми розвитку засобів протидії гіперзвуковим загрозам. Водночас обмежена кількість ракет і висока вартість (оцінки сягають близько 10 млн доларів за одиницю) роблять цю зброю інструментом точкових ударів, а не засобом масового ураження.
Станом на літо 2026 року «Циркон» залишається однією з найбільш міфологізованих російських ракет. Реальна бойова ефективність залежить не лише від заявлених характеристик, а й від здатності систем ППО адаптуватися до її особливостей польоту. Кожен новий пуск дає додаткові дані для аналізу, і саме ці дані поступово розвінчують імідж «зброї без аналогів».
