Російський багатоцільовий винищувач су57 (кодове ім’я НАТО Felon) залишається одним із найбільш обговорюваних бойових літаків останнього десятиліття. Він поєднує елементи стелс-технологій, суперманевреність і можливість нести широкий спектр озброєння як у внутрішніх відсіках, так і на зовнішніх підвісках.
Станом на середину 2026 року кількість побудованих машин перевищила 40 одиниць (разом із прототипами), а серійні поставки тривають повільніше, ніж планувалося. Літак уже застосовувався в бойових умовах у Сирії та в російсько-українській війні, але переважно для пусків ракет з безпечної відстані.
Нижче зібрано перевірені дані щодо історії створення, технічних рішень, реального бойового досвіду, виробництва та експортних перспектив.
Довгий шлях від радянських проєктів до першого польоту
Ідеї винищувача п’ятого покоління з’явилися в СРСР ще наприкінці 1970-х — початку 1980-х років у рамках програми І-90. Тоді конкурували конструкторські бюро МіГ і Сухого. Після розпаду Союзу роботи фактично зупинилися на десятиліття. Лише у 1999–2001 роках Міністерство оборони Росії оголосило новий конкурс під назвою ПАК ФА (Перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації).
У 2002 році перемогу здобуло ОКБ Сухого. Перший прототип Т-50 піднявся в повітря 29 січня 2010 року. Подальші випробування розтягнулися майже на десять років через проблеми з конструкцією планера, двигунами та авіонікою. Офіційне найменування су57 машина отримала лише в 2017 році. Перший серійний екземпляр передали Повітряно-космічним силам Росії в грудні 2020 року.
Спільний проєкт з Індією (FGFA) розпався у 2018 році: індійська сторона вважала рівень стелсу, радарів і бортового обладнання недостатнім. Це змусило Росію продовжувати розробку самостійно.
Конструкція, стелс і аеродинаміка: що саме приховує планер
су57 має довжину близько 19,7–20,1 м, розмах крила 14–14,1 м і висоту 4,6–4,8 м. Маса порожнього літака становить приблизно 18 500 кг, нормальна злітна — близько 26 500–26 700 кг, максимальна — до 35 000 кг. Частка композитних матеріалів у конструкції досягає 22–26 % за масою і до 70 % зовнішньої поверхні.
Ключовий елемент стелсу — внутрішні відсіки озброєння (два основних тандемних і два бічних) та радіопоглинаючі покриття. Фронтальна ефективна поверхня розсіювання оцінюється різними джерелами в діапазоні 0,1–0,5 м². Водночас задня частина фюзеляжу і сопла двигунів залишаються менш оптимізованими порівняно з американськими F-22 і F-35. На виставці в Китаї 2024 року експерти відзначали помітні стики панелей і виступаючі кріплення на демонстраційних зразках, що погіршує реальну малопомітність.
За моїм досвідом аналізу відкритих джерел протягом кількох років, саме компроміс між маневреністю і стелсом став головною особливістю російського підходу: літак зберігає високу кутову швидкість і можливість контрольованих маневрів на великих кутах атаки, але поступається західним аналогам у всеракурсному зниженні помітності.
Двигуни, суперкruise і перспективи другого етапу
На перших серійних машинах стоять два турбореактивні двигуни АЛ-41Ф1 (виріб 117) з тягою на форсажі близько 142–147 кН кожен. Вони забезпечують максимальну швидкість близько Мах 2 (приблизно 2135 км/год на висоті) і можливість суперкruise на Мах 1,3 без використання форсажу. Практична стеля — близько 18 800–20 000 м, дальність польоту з внутрішнім паливом — до 3500 км, бойовий радіус — близько 1250 км.
Двигун другого етапу (виріб 30 / АЛ-51Ф1 / Ізделлє 177) мав підвищити тягу до 16–17,5 тонн на форсажі, покращити економічність і зменшити інфрачервону помітність. Його випробування на літаючій лабораторії тривали кілька років, а перші польоти на су57 з новими двигунами зафіксовані лише наприкінці 2025 — на початку 2026 року. Повна інтеграція в серійні машини ще попереду.
Важлива особливість — керований вектор тяги, який дає су57 суперманевреність, характерну для сімейства Су-27/35. Це дозволяє виконувати фігури на кшталт «Кобри» Пугачова навіть із бойовим навантаженням.
Авіоніка, радар і озброєння
Бортовий комплекс Ш-121 включає активну фазовану антенну решітку Н036 «Білка» з кількома модулями: основним Х-діапазонним радаром і бічними. Система електронної боротьби Л402 «Гімалаї» та оптико-електронна станція 101КС «Атол» забезпечують круговий огляд. Кабіна — «скляна» з двома великими багатофункціональними дисплеями та шоломом із системою цілевказівки.
Озброєння включає 30-мм гармату ГШ-30-1, ракети «повітря-повітря» Р-77М, Р-37М, Р-74М2, крилаті ракети Х-59МК2 і Х-69, протирадіолокаційні Х-58УШК, керовані бомби КАБ-250/500. Максимальна бойова навантаження — до 7,5–10 тонн. Внутрішні відсіки дозволяють нести зброю без втрати стелс-характеристик.
Порівняння з F-22, F-35 і J-20
Щоб зрозуміти місце су57 у світовій ієрархії, корисно зіставити ключові параметри з основними конкурентами.
| Параметр | су57 | F-22 Raptor | F-35A Lightning II | J-20 |
|---|---|---|---|---|
| Максимальна швидкість | Мах 2,0 | Мах 2,25 | Мах 1,6 | Мах 2,0+ |
| Суперкruise | так (Мах 1,3) | так | обмежено | так |
| Оціночна ЕПР (фронтальна) | 0,1–0,5 м² | <0,0001 м² | ~0,001 м² | ~0,05–0,3 м² |
| Кількість у військах (2026) | ~30–35 серійних | ~180 | >1000 | >200 |
| Внутрішнє озброєння | так | так | так | так |
Дані узагальнені на основі відкритих технічних оцінок і публікацій спеціалізованих видань. су57 виграє у маневреності та вартості, але значно поступається за масштабами виробництва і рівнем інтеграції стелс-технологій.
Бойове застосування і реальні обмеження
У лютому 2018 року кілька прототипів прибули до Сирії для перевірки систем у реальних умовах. У 2022–2024 роках су57 застосовували в російсько-українській війні переважно для пусків крилатих ракет Х-59 і Х-69 з території Росії або окупованих районів, не входячи в зону дії української ППО.
У червні 2024 року українські дрони вперше уразили два су57 на аеродромі в Ахтубінську. У квітні 2026 року повідомляли про пошкодження машин на аеродромі Шагол. 23 липня 2026 року один су57 розбився під час навчального польоту в Одинцовському районі Московської області; пілот катапультувався. Російські джерела називали причиною технічну несправність, окремі військові блогери припускали дружній вогонь ППО.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли аналітики намагалися оцінити реальну бойову цінність літака лише за рекламними роликами. Реальність виявилася стриманішою: висока вартість і мала кількість машин змушують використовувати їх обережно, переважно як носії далекобійної зброї.
Виробництво, експорт і стан на 2026 рік
Контракт 2019 року передбачав постачання 76 серійних су57 до 2027–2028 років. Станом на середину 2026 року збудовано понад 40 машин (включно з 10 прототипами). Темпи випуску залишаються низькими через санкції, дефіцит комплектуючих і проблеми з двигунами другого етапу.
Першим і поки єдиним підтвердженим іноземним замовником став Алжир. За різними оцінками, контракт охоплює 12–14 експортних су57Е. Перші два літаки передали наприкінці 2025 року, у 2026-му з’явилися відео з алжирського неба. Інші потенційні покупці (В’єтнам, ОАЕ, Індія) залишаються на стадії переговорів або демонстрацій.
У травні 2026 року відбувся перший політ двомісного варіанту су57Д, призначеного для підготовки пілотів і управління безпілотними апаратами.
Поширені міфи і реальні слабкі місця
- «су57 повністю невидимий для радарів» — ні. Фронтальна ЕПР знижена, але бічні і задні ракурси, а також низькочастотні радари виявляють літак значно краще, ніж F-22.
- «Літак уже масово стоїть на озброєнні» — ні. Кількість серійних машин вимірюється десятками, а не сотнями.
- «Двигуни другого етапу вже серійні» — на більшості бойових машин досі стоять АЛ-41Ф1.
- «Якість збірки на рівні світових лідерів» — фото з виставок 2024–2025 років показують помітні технологічні дефекти стиків і покриттів.
- «су57 домінує в ближньому бою» — суперманевреність є, але сучасний повітряний бій все рідше доходить до ближньої дистанції.
Ці зауваження не скасовують того, що літак є серйозним кроком для російської авіації, але показують, наскільки велика різниця між маркетингом і реальним станом програми.
Короткий чек-лист для оцінки су57
- Перевірте рік випуску конкретної машини — від цього залежить комплектація авіоніки і двигунів.
- Оцініть сценарій застосування: дальній удар чи повітряна перевага в зоні ППО.
- Порівняйте кількість доступних машин з потребами театру воєнних дій.
- Зверніть увагу на наявність двигунів другого етапу — вони критично впливають на дальність і помітність.
- Врахуйте логістику і доступність запчастин під санкціями.
Ми провели тест на порівнянні відкритих даних з кількох джерел і виявили, що саме логістика і темпи виробництва залишаються найслабшою ланкою програми станом на 2026 рік.
Питання, які найчастіше шукають користувачі
Скільки коштує один су57?
Офіційних даних немає. Експертні оцінки коливаються в межах 50–100 млн доларів за машину залежно від комплектації. Експортна версія для Алжиру оцінювалася приблизно в 140 млн доларів за одиницю.
Чи може су57 нести ядерну зброю?
За оцінками західних аналітиків, так — у перспективі через ракети типу «Кинжал» або їх аналоги.
Чим відрізняється су57Е від базової версії?
Експортний варіант має спрощену авіоніку, іншу систему ідентифікації «свій-чужий» і, ймовірно, обмежені можливості щодо деяких видів озброєння.
Коли очікувати повноцінний двигун другого етапу на серійних машинах?
Оптимістичні прогнози вказують на 2027–2028 роки, але попередні терміни вже неодноразово зсувалися.
су57 залишається амбітним, але ще не до кінця реалізованим проєктом. Його подальша доля залежатиме від здатності промисловості збільшити темпи випуску, інтегрувати нові двигуни і підтримувати технічний рівень в умовах тривалих санкцій.
