Станом на середину 2026 року один базовий російський «Герань-2» (локалізована версія іранського Shahed-136) обходиться виробнику в середньому 40–70 тисяч доларів США. Це вже не ті сотні тисяч, які Москва платила Ірану на початку повномасштабного вторгнення. Реактивні модифікації та версії з додатковим озброєнням піднімають планку до 50–100 тисяч доларів.
Ціна залежить від партії, ступеня локалізації компонентів і наявності китайських турбін чи антен проти РЕБ. Масове виробництво в Особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані стало головним фактором здешевлення. Один дрон залишається відносно недорогим інструментом дальнього терору, але рій із сотень одиниць вже створює серйозне економічне навантаження на системи протиповітряної оборони.
За оцінками аналітиків Defence Express і даних української розвідки, реалістична собівартість базової моделі у 2026 році тримається ближче до 50–70 тисяч доларів, а не до оптимістичних 20–30 тисяч, які іноді циркулюють у відкритих джерелах.
Як змінювалася ціна шахеда від 2022 до 2026 року
У 2022 році Іран продавав Росії комплекти для збирання Shahed-136 за 193–370 тисяч доларів за одиницю. Документи, витік яких пов’язують із хакерською групою Prana Network, чітко фіксують ці цифри: при замовленні 6000 одиниць ціна падала до 193 тисяч, при менших партіях сягала 290–370 тисяч. Загальна вартість першого контракту, включно з передачею технологій і обладнанням, перевищувала 1,7 мільярда доларів.
Після запуску виробництва в «Алабузі» собівартість почала стрімко падати. У 2024–2025 роках вона стабілізувалася в діапазоні 50–100 тисяч доларів. До 2026 року, за даними ГУР і західних аналітичних центрів, базова поршнева версія опустилася до 40–50 тисяч у найкращому випадку і до 70 тисяч у більш реалістичних оцінках. Реактивні варіанти (типу Shahed-238 або російський «Герань-3») з китайським турбодвигуном JT80 залишаються дорожчими — 50–100 тисяч доларів.
Масштаб виробництва зіграв ключову роль. Якщо на початку 2023 року завод випускав кілька сотень одиниць на місяць, то до середини 2025-го обсяги сягали 2000–2700 дронів типу «Герань» щомісяця. Плани на 2026 рік передбачають ще більше зростання, що автоматично знижує питому собівартість за рахунок економії на масштабі.
З чого складається вартість одного шахеда
Двигун залишається найдорожчим елементом. Китайська або іранська репліка німецького Limbach L550E (Mado MD-550) потужністю близько 50 кінських сил забирає 15–30 тисяч доларів. Росіяни спрощують конструкцію: прибирають стартер і маховик, щоб прискорити збірку і зменшити витрати.
Корпус і крила з пінопласту, композитів і фанери коштують відносно недорого — 5–10 тисяч доларів. Електроніка (GPS/ГЛОНАСС-модулі, процесори, антени CRPA для захисту від глушіння) додає ще 10–15 тисяч. Бойова частина вагою 40–50 кг (іноді до 90 кг у модифікованих варіантах) — приблизно 4–6 тисяч. Решта припадає на проводку, акумулятори, логістику і накладні витрати заводу.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел і звітів про уламки ми неодноразово бачили, як саме китайські компоненти дозволяють тримати ціну в прийнятних межах. Без доступу до цих поставок собівартість могла б зрости на 20–30 відсотків.
Порівняння вартості: шахед проти ракет і систем ППО
Один шахед у 40–70 тисяч доларів виглядає дрібницею порівняно з крилатою ракетою Х-101 (близько 2 мільйонів доларів) чи ракетою до комплексу Patriot (3–4 мільйони). Саме цей дисбаланс робить дрон ефективним інструментом виснаження.
Українські далекобійні дрони типу FP-1 коштують приблизно 55 тисяч доларів — близька цифра, але з іншою логікою застосування. Американський клон LUCAS, створений на основі захоплених Shahed, оцінюється приблизно в 35 тисяч. Ізраїльський Harop — вже 100–200 тисяч.
Для систем перехоплення картина інша. Дешеві українські дрони-перехоплювачі (P1-Sun, STING та подібні) коштують 2–5 тисяч доларів і вже збили тисячі шахедів. Класичні зенітні ракети залишаються на порядки дорожчими. Рій із 50 шахедів за 2,5–3,5 мільйона доларів може змусити витратити десятки мільйонів на перехоплення, якщо використовувати дорогі ракети.
| Тип засобу | Орієнтовна ціна (USD) | Дальність / призначення |
|---|---|---|
| Шахед-136 / Герань-2 (базовий) | 40 000 – 70 000 | 1000–2500 км, одноразовий удар |
| Реактивний Герань-3 / Shahed-238 | 50 000 – 100 000 | вища швидкість, менша дальність |
| Український FP-1 | ~55 000 | далекобійний ударний |
| Ракета Patriot PAC-3 | 3–4 млн | перехоплення |
| Український дрон-перехоплювач | 2 000 – 5 000 | знищення шахедів |
Дані таблиці базуються на оцінках Defence Express, CSIS та відкритих звітах української розвідки станом на 2025–2026 роки.
Економіка роїв і довгострокові наслідки
Один дрон — це тактичний інструмент. Рій із кількохсот одиниць — вже стратегічний. Запуск 500 шахедів за одну ніч обходиться Росії приблизно в 20–35 мільйонів доларів. Якщо значна частина перехоплюється дешевими дронами, співвідношення витрат змінюється на користь захисника. Якщо ж доводиться витрачати дорогі ракети, перевага переходить до атакуючого.
Виробництво в «Алабузі» вже вийшло на рівень кількох тисяч одиниць на місяць. Це дозволяє накопичувати запаси і проводити масовані атаки навіть при високих втратах. Для України відповідь лежить у масовому виробництві дешевих перехоплювачів і систем радіоелектронної боротьби, а не лише в дорогих західних комплексах.
Ми провели порівняння з даними кількох аналітичних центрів і виявили, що навіть при ціні 70 тисяч доларів шахед залишається в 50–100 разів дешевшим за ракету, яку часто використовують для його знищення. Саме цей розрив визначає тактику обох сторін.
Поширені міфи про вартість шахедів
- Міф: шахед коштує 20–30 тисяч доларів. Такі цифри часто базуються на ранніх оцінках CSIS або чистому собівартості без урахування логістики, модифікацій і накладних витрат. Більшість українських і західних військових аналітиків вважають діапазон 50–70 тисяч реалістичнішим.
- Міф: ціна постійно падає і скоро досягне 10 тисяч. Спрощення конструкції має межі. Двигун, електроніка і бойова частина не можуть стати безкоштовними. Санкції і проблеми з постачанням окремих компонентів стримують подальше різке зниження.
- Міф: усі шахеди однакові за ціною. Версії з покращеними антенами, камерами, підвішеними ракетами Р-60 чи реактивним двигуном помітно дорожчі. Деякі модифікації додають 10–30 тисяч доларів.
- Міф: Іран виробляє їх ще дешевше. Експортна ціна для Росії була високою саме через технологічний трансфер. Внутрішня іранська собівартість, ймовірно, нижча, але точних підтверджених цифр немає.
Ці помилки виникають через плутанину між заводською собівартістю, експортною ціною і повною вартістю з урахуванням логістики та модифікацій.
Питання, які найчастіше шукають користувачі
Скільки коштує шахед для Росії зараз?
Базова модель — 40–70 тисяч доларів. Реалістична середня оцінка більшості експертів — близько 50–70 тисяч.
Чому ціна впала в кілька разів?
Локалізація виробництва, спрощення двигуна, масові закупівлі китайських компонентів і економія на масштабі.
Чи впливає ціна на ефективність?
Ні. Навіть спрощені версії зберігають дальність понад 1000 км і бойову частину, достатню для ураження інфраструктури.
Скільки коштує рій із 100 шахедів?
Приблизно 4–7 мільйонів доларів. Це менше, ніж вартість кількох ракет до сучасних ЗРК.
Чи можна ще сильніше здешевити дрон?
Теоретично так, але це вимагатиме подальшого спрощення навігації та двигуна, що знизить надійність і дальність.
Чек-лист: як самостійно оцінити реальну вартість загрози
- Перевірте джерело цифри. Якщо вказують 20–30 тисяч без посилання на конкретний звіт — ставтеся скептично.
- Розрізняйте собівартість виробництва і повну ціну з логістикою та модифікаціями.
- Враховуйте тип версії: поршнева, реактивна, з додатковим озброєнням.
- Порівнюйте не з ракетами, а з вартістю перехоплення саме цього типу цілі.
- Дивіться на обсяги виробництва. Чим вищий темп випуску, тим нижча питома собівартість.
- Відстежуйте появу нових китайських компонентів — вони безпосередньо впливають на ціну.
- Не ігноруйте витрати на підготовку пускових установок і персонал. Вони додають до загальної вартості атаки.
Цей список допомагає відрізнити публіцистичні оцінки від більш зважених аналітичних висновків.
Виробництво шахедів у Росії вже стало індустріальним процесом із чіткою економічною логікою. Ціна в 40–70 тисяч доларів за одиницю дозволяє підтримувати високий темп атак, змушуючи оборону шукати все дешевші способи протидії. Саме ця асиметрія визначає характер повітряної війни станом на 2026 рік.
