Су 57 — це російський багатоцільовий винищувач п’ятого покоління, створений для завоювання переваги в повітрі, ударів по наземних цілях і роботи в умовах сильної радіоелектронної протидії. Машина поєднує технології зниження помітності, надзвукову крейсерську швидкість і сучасну авіоніку, що дозволяє їй конкурувати з американськими F-22 і F-35.
Станом на 2026 рік серійне виробництво триває, хоча темпи залишаються обмеженими. Літак уже бере участь у бойових діях, проходить модернізацію двигунів і систем управління озброєнням. Для військових експертів і авіаентузіастів Су 57 залишається одним із найцікавіших проєктів останніх десятиліть.
У статті зібрано технічні характеристики, історію розробки, реальні можливості, порівняння з аналогами та практичні нюанси експлуатації, які рідко потрапляють у відкриті джерела.
Як з’явився проєкт і чому його так довго чекали
Історія Су 57 починається наприкінці 1980-х, коли радянські конструктори зрозуміли, що Су-27 уже не зможе довго тримати паритет із майбутніми американськими машинами. Програма ПАК ФА (Перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації) офіційно стартувала у 2001 році. Головним підрядником став ОКАТ «Сухой».
Перший політ прототипу Т-50 відбувся 29 січня 2010 року. Літак підняв у повітря Сергій Богдан. До 2019 року проєкт носив саме цю назву, після чого отримав офіційне позначення Су-57. За цей час машина пройшла через кілька критичних етапів: зміну конструкції планера, відмову від спільного виробництва з Індією та перехід на власні двигуни другого етапу.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли офіційні заяви про «серійну поставку» у 2019 році викликали хвилю скепсису серед аналітиків. Реально перші бойові машини почали надходити до військ лише у 2020–2021 роках, і навіть тоді їхня кількість вимірювалася одиницями.
Конструкція планера та технології зниження помітності
Планер Су 57 виконаний за схемою «качка» з інтегральним крилом. Близько 25 % конструкції складають композитні матеріали. Це дозволяє зменшити радіолокаційну помітність і знизити вагу. Особливу увагу приділили формі повітрозабірників і розташуванню антен.
На відміну від F-22, де майже всі поверхні мають строгі кути, російські інженери обрали компроміс між стелс-характеристиками та аеродинамікою. Радіолокаційна ефективна поверхня розсіювання оцінюється в діапазоні 0,1–1 м² залежно від ракурсу. Це краще, ніж у Су-35, але все ще помітно гірше за американські аналоги п’ятого покоління.
Важливий елемент — внутрішні відсіки озброєння. Вони дозволяють нести ракети без збільшення помітності. Зовнішні підвіски можливі, але в такому випадку машина втрачає основну перевагу стелсу.
Силова установка: від АЛ-41Ф1 до «Виріб 30»
Перші серійні Су 57 отримали двигуни АЛ-41Ф1 (виріб 117). Вони забезпечують надзвукову крейсерську швидкість близько 1,6 Маха без форсажу. Проте повноцінний двигун п’ятого покоління — «Виріб 30» (АЛ-51Ф1) — почав серійно встановлюватися лише з 2025–2026 років.
Новий двигун обіцяє тягу на форсажі понад 18 тонн, кращу паливну ефективність і нижчу помітність за інфрачервоним каналом. За відкритими даними, ресурс до капітального ремонту збільшено приблизно на 30 % порівняно з попередником.
Проблема з двигунами довгий час залишалася головним гальмом програми. Саме через це багато експертів називали ранні Су 57 «літаками 4++ покоління з елементами п’ятого».
Авіоніка та можливості бортового комплексу
Серцем машини є радіолокаційна станція з активною фазованою антенною решіткою Н036 «Бєлка». Вона працює в X-діапазоні і має кілька антенних полотен: основне в носі, бічні та хвостові. Це дає майже круговий огляд.
Оптоелектронна станція 101КС дозволяє виявляти цілі в інфрачервоному діапазоні без випромінювання. Система управління озброєнням інтегрована з шоломом пілота, хоча рівень цієї інтеграції все ще поступається американським рішенням.
Окремо варто відзначити можливість роботи в мережецентричних структурах. Су 57 може обмінюватися даними з іншими літаками, наземними станціями та, ймовірно, з безпілотниками типу «Охотник».
Озброєння: що реально може нести Су 57
Внутрішні відсіки розраховані на 4–6 ракет середньої дальності типу Р-77М або Р-37М. Також передбачено розміщення ракет «повітря–земля» і протикорабельних боєприпасів. Максимальна бойова навантаження перевищує 10 тонн.
Для ближнього бою залишається гармата ГШ-30-1. Цікаво, що конструктори зберегли можливість встановлення класичних ракет Р-73 на зовнішні точки, хоча це суперечить ідеології стелс.
Найбільш перспективним напрямком вважається інтеграція гіперзвукових ракет і засобів радіоелектронної боротьби нового покоління, які ще проходять випробування.
Порівняння з F-22 і F-35: де сильніші, де слабші
| Параметр | Су 57 | F-22 Raptor | F-35 Lightning II |
|---|---|---|---|
| Максимальна швидкість | ~2,45 Маха | 2,25 Маха | 1,6 Маха |
| Крейсерська надзвук | Так (з «Виріб 30») | Так | Ні |
| Орієнтовна ЕПР | 0,1–1 м² | ~0,0001 м² | ~0,001 м² |
| Внутрішнє озброєння | 4–6 ракет | 6–8 ракет | 4 ракети |
| Маневреність | Висока (УВТ) | Висока | Середня |
Дані зібрані на основі відкритих матеріалів аналітичних центрів і авіаційних видань (Jane’s, FlightGlobal). Варто розуміти, що точні значення ЕПР залишаються закритими для всіх трьох машин.
Су 57 виграє в маневреності завдяки керованому вектору тяги і аеродинаміці. F-22 залишається лідером у стелс і сенсорній сфері. F-35 сильніший у мережевих можливостях і роботі як «кватербек» для інших платформ.
Реальний бойовий досвід і обмеження серійного виробництва
Перші повідомлення про застосування Су 57 в Сирії з’явилися у 2018–2019 роках. Пізніше літаки використовувалися в Україні. Офіційні російські джерела заявляють про успішні пуски ракет і перехоплення цілей. Незалежні аналітики відзначають, що кількість бойових вильотів залишається невеликою.
Станом на середину 2026 року в строю перебуває орієнтовно 20–30 машин. Плани передбачали 76 літаків до 2028 року, але санкції, проблеми з електронною компонентною базою та двигунами сповільнили темпи.
За моїм досвідом спостереження за відкритими даними протягом кількох років, головним вузьким місцем залишається не стільки сам літак, скільки промисловий ланцюжок постачання складних вузлів.
Поширені помилки при оцінці можливостей Су 57
- Вважати його повним аналогом F-22. Машини створювалися в різних умовах і з різною філософією. Російський літак більше орієнтований на маневрений бій і роботу в умовах сильної ППО.
- Ігнорувати етапність модернізації. Літаки з АЛ-41Ф1 і з «Виріб 30» — це фактично різні за можливостями платформи.
- Переоцінювати стелс-характеристики. Форма планера і матеріали покращують показники, але не роблять машину «невидимою».
- Очікувати масового виробництва в найближчі роки. Економічні та технологічні обмеження залишаються серйозними.
Ці помилки часто призводять до занадто оптимістичних або, навпаки, повністю скептичних оцінок. Реальність лежить посередині.
Чек-лист для розуміння реального стану програми
- Перевірте, який саме двигун встановлено на конкретній машині (АЛ-41Ф1 чи «Виріб 30»).
- Зверніть увагу на наявність внутрішніх відсіків озброєння в публічних фото і відео.
- Порівняйте кількість заявлених і реально помічених у строю літаків.
- Оцініть, чи з’являються нові типи ракет, інтегровані саме під Су 57.
- Слідкуйте за повідомленнями про роботу з безпілотними апаратами в одній групі.
Цей простий список допомагає відсіювати рекламні заяви і бачити реальний прогрес програми.
Коли варто дивитися на офіційні дані, а коли — на незалежні оцінки
Офіційні російські джерела традиційно дають максимальні значення характеристик. Незалежні західні аналітики часто занижують можливості через відсутність доступу до закритої інформації. Найбільш зважений підхід — порівнювати обидва боки і шукати підтвердження у фото, відео та повідомленнях з місць бойових дій.
Якщо потрібна оцінка для військового планування — краще орієнтуватися на консервативні цифри. Для розуміння технологічного потенціалу варто звертати увагу на темпи модернізації авіоніки та двигунів.
Питання, які найчастіше ставлять про Су 57
Чи може Су 57 літати на надзвуковій швидкості без форсажу?
Так, особливо з двигунами «Виріб 30». Це одна з ключових ознак п’ятого покоління.
Скільки літаків реально в строю на 2026 рік?
За різними оцінками — від 22 до 32 машин. Точна цифра закрита.
Чи є експортні перспективи?
Індія відмовилася від спільного проєкту. Алжир і деякі інші країни проявляли інтерес, але серійних контрактів поки немає.
Наскільки Су 57 залежить від імпортних комплектуючих?
Після 2022 року залежність зменшилася, проте повністю замінити високотехнологічну електроніку виявилося складно.
Ці питання регулярно з’являються в професійних дискусіях і серед авіаційних спільнот.
Су 57 залишається амбітним проєктом, який поєднує традиційні російські сильні сторони — маневреність і потужне озброєння — з елементами сучасних технологій зниження помітності. Його подальша доля залежить не стільки від конструкторських рішень, скільки від здатності промисловості забезпечити серійне виробництво і постійну модернізацію в умовах обмежених ресурсів.
