Трагедія 1995 року
11 липня минає 31 рік від геноциду в Сребрениці, де сербська армія вбила понад вісім тисяч боснійських мусульман. У 1995 році сербські війська захопили містечко, яке ООН оголосила безпечною зоною. Миротворці не захистили біженців. Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії та Міжнародний суд ООН визнали події геноцидом. Сербія, Росія та союзні країни це заперечують.
Дослідниця Музею воєнного дитинства Вікторія Нестеренко відвідала Сараєво та Сребреницю. Дорогою до столиці відкриваються краєвиди, але під ногами — сміттєзвалище, а поряд — руїни готелю, де після війни сиділи сербські снайпери.
Меморіал і сучасна памʼять
У Сараєві Нестеренко побувала в Музеї воєнного дитинства. Експозиція показує предмети дітей часів облоги: банки з гуманітарної допомоги, саморобні іграшки, касетні плеєри. Тут зберігаються історії про дружбу, навчання та мрії під час війни. Засновник музею Ясмінко Галілович створив простір для таких оповідей.
Від Сараєва до Сребрениці — дві з половиною години. У 1993 році ООН проголосила місто безпечною зоною. У липні 1995-го підрозділи під командуванням Ратка Младича вбили беззброїних чоловіків і хлопців, жінок вивезли та зґвалтували. Миротворці не врятували навіть своїх перекладачів. В українському контингенті в Жепі різанини вдалося уникнути.
Меморіал у Сребрениці-Поточарі відкрили 2003 року в колишній казармі. Там — особисті речі жертв, відео- та аудіосвідчення. Батько екскурсовода втік, сховавшись на березі річки, де лежали тіла. Тепер він не може пити воду.
Місцеві босняки та серби живуть разом, але в школах вивчають різні версії історії. 11 липня серби святкують, а босняки вшановують жертв. Економіка залежить від ЄС, міста досі не відновлені повністю. Війна в памʼяті триває.
