Виріб 305, відомий також як ЛМУР (легка багатоцільова керована ракета) або Х-39, — це російська авіаційна ракета класу «повітря — поверхня», розроблена для оснащення бойових і спеціальних вертольотів. Вона поєднує відносно велику дальність застосування з можливістю гнучкого наведення в реальному часі та потужною осколково-фугасною бойовою частиною. Завдяки цим якостям система дозволяє вертолітним екіпажам вражати цілі, не заходячи в зону дії багатьох засобів ближньої ППО.
Проект зародився ще наприкінці 2000-х, але справжній поштовх отримав у 2012 році, коли для потреб спеціальних підрозділів ФСБ почалася розробка саме варіанта «305». Серійне виробництво стартувало близько 2016 року, а офіційне прийняття на озброєння ВКС Росії відбулося у 2022 році. З того часу ракета активно інтегрується в ударні комплекси Мі-28НМ та Ка-52М, а також використовується на спеціальних модифікаціях Мі-8.
У відкритих джерелах неодноразово підкреслювали, що головна тактична перевага виробу — можливість вести вогонь з дистанцій, де вертоліт залишається поза досяжністю більшості переносних зенітних комплексів та систем ближнього радіуса дії. Це змінює звичну схему дій армійської авіації: екіпаж може працювати з більшої відстані, маючи при цьому інструменти для корекції траєкторії вже після пуску.
Витоки та еволюція проекту «Виріб 305»
Ідея легкої багатоцільової ракети для вертольотів обговорювалася ще близько 2007 року, проте перший серйозний контракт на дослідно-конструкторські роботи з’явився лише у 2011-му під шифром «Префікс» (виріб 79). Тоді планували завершити роботи до кінця 2014 року, однак через відсутність готових пускових установок і низку технічних труднощів проект призупинили.
Паралельно у 2012 році ФСБ Росії уклала окремий контракт з Коломенським КБМ на створення варіанта саме для спеціальних вертольотів Мі-8МНП-2. Новий виріб отримав додатковий двосторонній канал передачі даних, що кардинально відрізняло його від попередника. Випробування на носії почалися у 2015–2016 роках, і саме тоді стартувало серійне виробництво.
До 2019–2020 років ракету почали інтегрувати на ударні вертольоти Мі-28НМ та Ка-52М. У серпні 2021 року на форумі «Армія-2021» вперше публічно показали експортну модифікацію 305Е. А у вересні 2022 року основну версію офіційно прийняли на озброєння російських ВКС.
Тактична революція: як дальність змінює гру для вертолітної авіації
Класичні вертолітні протитанкові ракети попередніх поколінь зазвичай мали дальність у межах 5–8 км. Це змушувало екіпажі заходити досить близько до цілі, наражаючись на ризик від засобів ППО противника. Виріб 305 з заявленою дальністю близько 14,5 км (а в модернізованих варіантах — до 25 км за окремими повідомленнями 2025 року) дозволяє діяти з більшої відстані.
Стиль керування — «вистрілив і забув» у першому режимі або з можливістю корекції та навіть зміни цілі під час польоту в другому режимі — дає екіпажу додаткову гнучкість. Оператор бачить зображення з головки самонаведення в реальному часі та може перенаправити ракету на пріоритетнішу ціль або припинити атаку. Така можливість особливо цінна в динамічному бою, де обстановка змінюється за секунди.
Крім того, ракета не є суто протитанковою. Потужніша бойова частина робить її придатною для ураження фортифікаційних споруд, складів, командних пунктів, мостів та легкоброньованих цілей. Це розширює спектр завдань, які може виконувати один вертоліт без зміни боєкомплекту.
Порівняння з іншими системами: що робить 305 особливим
Щоб зрозуміти місце виробу 305 у сучасному арсеналі, корисно порівняти його з попередніми російськими та деякими західними аналогами. Нижче — узагальнена таблиця на основі відкритих даних.
Порівняльна характеристика вертолітних керованих ракет (орієнтовні публічні параметри)
| Система | Дальність (км) | Маса бойової частини (кг) | Особливості наведення | Основні носії |
|---|---|---|---|---|
| Виріб 305 / Х-39 | 14,5 (до 25 у модернізованих) | 25 | Комбіноване (інерціально-супутникове + оптичне з двостороннім каналом) | Мі-28НМ, Ка-52М, Мі-8 спец. |
| 9М120-1 «Атака-1» | до 8 | ~7,4 | Лазерне або радіокомандне | Мі-28, Ка-52 |
| 9М127-1 «Вихор-1» | до 10 | ~8,6 | Лазерне | Ка-52, Мі-28 |
| AGM-114 Hellfire | 8–11 | ~9–11 | Лазерне / радіо / інфрачервоне | AH-64 Apache, AH-1Z |
| Brimstone | до 60 | ~6,3 | Активне радіолокаційне (fire-and-forget) | Typhoon, Tornado (авіація) |
Як видно з таблиці, виріб 305 займає проміжну нішу: він важчий за класичні ПТУР, але дає суттєво більшу дальність і значно потужнішу бойову частину. Двосторонній канал зв’язку — одна з ключових відмінностей від більшості попередників, що забезпечує додатковий рівень контролю.
Бойовий досвід: від Сирії до сучасних конфліктів
Ракету випробовували в реальних умовах під час операції в Сирії. З 2022 року почалося активне застосування в ході бойових дій в Україні. За оцінками OSINT-проектів, до середини 2025 року було зафіксовано понад дві сотні підтверджених випадків використання.
У відкритих звітах та відео з бойових дій фіксували ураження складів, укріплених позицій, бронетехніки та інженерних споруд. Один з публічно обговорюваних прикладів — випадок, коли одним пуском вдалося уразити і бойову машину, і понтонну переправу, якою вона рухалася. Такі результати пояснюють саме потужністю бойової частини та точністю наведення.
Російська сторона заявляє про високу стійкість системи до засобів радіоелектронної боротьби: на момент публікацій не було підтверджених випадків успішного придушення каналу керування. Водночас західні аналітики наголошують, що будь-яка система має обмеження, пов’язані зі швидкістю (ракетa дозвукова), метеоумовами та можливостями головки самонаведення на граничних дальностях.
Міфи, факти та обмеження системи
Серед поширених уявлень про виріб 305 трапляються кілька стійких міфів.
По-перше, іноді її сприймають як «супер-ракету», здатну гарантовано знищувати будь-яку ціль на максимальній дальності. Реальність скромніша: на граничних дистанціях ефективність залежить від умов видимості та якості захоплення цілі головкою. Другий режим наведення (з передачею зображення) дозволяє компенсувати частину цих обмежень, але вимагає участі оператора.
По-друге, поширюється думка, що система повністю невразлива до РЕБ. Відкриті джерела підтверджують відсутність публічних прикладів успішного перехоплення або придушення каналу, однак це не означає абсолютної захищеності в усіх сценаріях — сучасні засоби РЕБ постійно еволюціонують.
По-третє, дехто вважає, що виріб 305 повністю замінить старіші ПТУР. Насправді це доповнення арсеналу: для близьких цілей і типових протитанкових завдань часто ефективніші і дешевші ракети попередніх поколінь. Нова система цінна саме там, де потрібна більша дальність і гнучкість.
Модернізації та майбутнє: що чекає на «Виріб 305» у 2026 році
З 2025 року з’явилися повідомлення про збільшення дальності застосування до 25 км у модернізованих варіантах. Паралельно триває інтеграція з оновленими вертольотами Мі-28НМ та Ка-52М, які отримують покращену авіоніку та засоби цілевказання.
Розробник (холдинг «Високоточні комплекси») продовжує роботу над підвищенням точності та стійкості до перешкод. Експортний варіант 305Е вже пропонувався на міжнародних виставках, хоча реальні поставки за межі Росії поки що не підтверджені у відкритих джерелах.
У ширшому контексті поява таких систем підштовхує розвиток засобів протидії: від вдосконалення РЕБ до створення нових зенітних комплексів, здатних ефективно працювати на більших дистанціях проти вертолітних носіїв.
Найпоширеніші питання про Виріб 305
Чи є виріб 305 виключно протитанковою ракетою?
Ні. Вона класифікується як багатоцільова. Потужна осколково-фугасна бойова частина дозволяє уражати не лише бронетехніку, а й фортифікації, інфраструктуру та легкі цілі.
Яка головна тактична перевага системи?
Можливість застосування з дистанцій, що перевищують зону дії більшості засобів ближньої ППО вертольота, у поєднанні з гнучким наведенням і можливістю корекції під час польоту.
Чи використовується ракета іншими країнами?
Наразі основним експлуатантом є Росія. Експортна версія 305Е пропонувалася на ринку, але підтверджених великих контрактів у відкритих джерелах немає.
Які обмеження має система?
Дозвукова швидкість, залежність ефективності від умов видимості на великих дальностях, необхідність підготовлених екіпажів для повного використання можливостей двостороннього каналу зв’язку.
Чи є плани подальшого розвитку?
Так. Повідомлялося про роботи з збільшення дальності та інтеграції з новими носіями. Конкретні технічні деталі модернізацій залишаються переважно закритими.
Виріб 305 — це приклад того, як навіть відносно компактна ракета може суттєво вплинути на тактику застосування армійської авіації. Її поява змушує переглядати підходи до організації протиповітряної оборони та планування вертолітних операцій. Подальша еволюція системи та countermeasures до неї визначатиме баланс можливостей у повітряно-наземних операціях найближчих років.
