Ракетні війська і артилерія Збройних Сил України сьогодні — це один із найрізноманітніших парків у світі. Близько тридцяти моделей різних калібрів і поколінь працюють пліч-о-пліч: від модернізованих радянських гаубиць до українських «Богдан» і високоточних HIMARS. Основна лінія розвитку — поступовий перехід на стандарт 155 мм НАТО при збереженні найбільш ефективних іноземних і вітчизняних зразків.
Ствольна, реактивна та мінометна артилерія виконують різні, але взаємопов’язані завдання. Ствольна забезпечує точний і відносно дешевий вогонь на 20–40 км, реактивна б’є по площах і логістиці на 40–300 км, а міномети закривають «мертві зони» безпосередньо перед лінією зіткнення. Усе це вже не існує окремо від дронів і цифрових систем управління вогнем.
До 2030 року пріоритет віддано вітчизняному виробництву. «Богдана» вже становить значну частку фронтових систем, а Концепція розвитку ракетних військ і артилерії, затверджена в 2026 році, прямо орієнтує на зменшення залежності від іноземних поставок і створення єдиної логістичної бази.
Від радянської спадщини до стандартів НАТО
У 2014–2021 роках основу артилерії ЗСУ складали 122-мм і 152-мм системи радянського походження: 2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», причіпні Д-30, Д-20, 2А65 «Мста-Б» і 2А36 «Гіацинт-Б». Реактивна артилерія спиралася на БМ-21 «Град», «Ураган» і «Смерч». Ця номенклатура дозволяла вести масований вогонь, але створювала величезні логістичні проблеми: різні боєприпаси, різний ресурс стволів, різна балістика.
Повномасштабне вторгнення різко прискорило зміну. Уже в 2022–2023 роках на озброєння масово надійшли 155-мм системи: американські M777, французькі CAESAR, німецькі PzH 2000, польські AHS Krab, шведські Archer. Паралельно стартувало серійне виробництво української 2С22 «Богдана». Станом на кінець 2025 — початок 2026 року «Богдани» різних модифікацій (колісні 6×6 і 8×8, а також причіпні) вже давали близько 40 % усіх 155-мм систем на фронті.
Радянські калібри не зникли повністю. Їх продовжують використовувати там, де є запаси боєприпасів і де висока інтенсивність вогню компенсує нижчу точність. Проте зношені зразки, які не підлягають модернізації, поступово виводять. Концепція 2026 року прямо передбачає, що основу майбутнього парку мають становити вітчизняні системи, а найкращі іноземні зразки залишаться в окремих підрозділах.
Три основні роди артилерії ЗСУ
Ствольна артилерія — це гаубиці і гармати, які стріляють унітарними чи роздільними пострілами. Вона ділиться на причіпну і самохідну. Причіпні системи (M777, 2А36, Д-20) легші, дешевші в обслуговуванні і краще маскуються, але потребують тягача і довше займають позицію. Самохідні (CAESAR, «Богдана», PzH 2000, Krab, M109) мають бронювання кабіни, вищу мобільність і швидкість перезаряджання.
Реактивна артилерія працює залпами некерованих або керованих ракет. Класичні «Гради» і «Урагани» досі ефективні проти скупчень живої сили і техніки на середніх відстанях. Українська «Вільха-М» і американські HIMARS/M270 здатні бити високоточними ракетами на 70–300 км (з ATACMS). Саме реактивні системи змусили противника відсунути склади і командні пункти глибоко в тил.
Мінометна артилерія — найближчий ешелон. 60-мм, 82-мм і 120-мм міномети (у тому числі автоматичні «Васильок» і сучасні українські зразки) ведуть навісний вогонь із укриттів, де ствольна артилерія часто «не дістає». Вони незамінні в умовах щільної міської забудови і лісових масивів.
Самохідні проти причіпних: що важливіше на фронті 2026
Мобільність стала ключовим фактором виживання. Після появи масових FPV-дронів і контрбатарейних радарів будь-яка система, яка довго стоїть на одній позиції, має високий шанс бути знищеною. Саме тому колісні САУ (CAESAR, Archer, «Богдана») отримали перевагу: вони швидко виходять на вогневу позицію, роблять кілька пострілів і за хвилини змінюють місце.
Гусеничні САУ (PzH 2000, Krab, M109) краще захищені і можуть працювати в умовах бездоріжжя, але важчі і більш помітні. Причіпні M777 досі цінують за низьку видимість і простоту укриття. За оцінками українських артилеристів, саме причіпні системи мають вищу живучість у деяких секторах, бо їх легше сховати під сіткою і в лісосмузі.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли батарея колісних «Богдан» за ніч виконала понад двадцять вогневих завдань, змінюючи позиції після кожного третього пострілу. Така тактика стала нормою.
Порівняльна таблиця ключових систем
Нижче наведено узагальнені характеристики основних систем, які активно застосовуються станом на 2026 рік. Дані зібрані з відкритих джерел і бойового досвіду.
| Система | Калібр | Дальність (макс.) | Тип шасі | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| 2С22 «Богдана» | 155 мм | до 42–60 км | колісне | вітчизняна, серійне виробництво |
| CAESAR | 155 мм | до 42 км | колісне | висока мобільність, низькі втрати |
| M777 | 155 мм | до 40 км | причіпна | легка, точна, добре маскується |
| PzH 2000 | 155 мм | до 40–50 км | гусеничне | високий ресурс ствола |
| HIMARS / M270 | 227 мм | до 80–300 км | колісне / гусеничне | високоточні ракети |
| «Вільха-М» | 300 мм | до 130 км | колісне | українська РСЗВ підвищеної точності |
Джерела даних: відкриті звіти Генерального штабу, матеріали Militarnyi та Wikipedia (станом на 2026).
Як сучасна артилерія працює разом із розвідкою
Сьогодні жоден постріл не відбувається «наосліп». Основний цикл виглядає так: дрон (Shark, Leleka, ACS-3 або FPV) виявляє ціль → координати передаються в систему «Кропива» або аналогічну → розрахунок балістики з урахуванням метеоданих → вогонь → коригування тим самим дроном. Час від виявлення до першого пострілу часто вимірюється хвилинами.
За моїм досвідом використання цифрових планшетів протягом кількох місяців роботи з артилерійськими підрозділами, саме інтеграція розвідки і вогню дає найбільший приріст ефективності. Старі радянські системи без сучасних засобів корекції втрачають перевагу навіть при більшій кількості стволів.
Найважливіший урок війни: артилерія без розвідки — це просто гучний і дорогий шум.
Поширені міфи та помилки
Багато людей досі вважають, що «чим більший калібр, тим краще». Насправді 155-мм система з високоточним снарядом часто ефективніша за 203-мм «Піон», який витрачає величезну кількість боєприпасів і довго готується до стрільби.
Інший міф — що реактивна артилерія завжди точніша. Некеровані «Гради» і «Урагани» працюють по площах. Високу точність дають лише керовані ракети HIMARS, «Вільхи» та ATACMS.
Типова помилка підрозділів-початківців — довге перебування на одній позиції після пострілу. Контрбатарейні радари і дрони противника реагують за 3–7 хвилин. Тому правило «вистрілив — поїхав» стало обов’язковим.
Ще одна поширена помилка — ігнорування ресурсу ствола. Інтенсивна стрільба швидко зношує стволи, особливо у 152-мм радянських систем. Планова ротація і своєчасна заміна стволів — частина виживання батареї.
Чек-лист для розуміння можливостей артилерії
- Визначте завдання: точкове ураження (ствольна + високоточний снаряд) чи площа (реактивна).
- Оцініть дальність: до 15 км — міномети і легка артилерія; 20–40 км — основна ствольна; понад 70 км — HIMARS і «Вільха».
- Перевірте логістику: чи є боєприпаси саме цього калібру і типу.
- Узгодьте з розвідкою: без дрона або радара ефективність падає в рази.
- Закладіть час на зміну позиції: мінімум 5–10 хвилин після залпу.
- Врахуйте погоду і рельєф: навісна стрільба мінометів краще працює в складній місцевості.
- Оцініть живучість: колісні системи легше ховати, гусеничні — краще захищені.
Цей список допомагає швидко оцінити, яку систему варто залучати в конкретній ситуації.
Питання, які найчастіше ставлять
Чому ЗСУ досі використовують радянські системи?
Тому що запаси боєприпасів 122/152 мм ще є, а виробництво 155-мм снарядів хоч і зростає, але поки не покриває всі потреби. Крім того, частина радянських САУ уже модернізована і працює з цифровими системами наведення.
Скільки «Богдан» реально на фронті?
Станом на початок 2026 року серійне виробництво вийшло на рівень кількох десятків одиниць на місяць. Загальна кількість вироблених систем перевищує кількасот, і вони вже становлять помітну частку 155-мм парку.
Чи замінять HIMARS усі інші РСЗВ?
Ні. HIMARS і M270 — це високоточна «хірургія». Для масованого вогню по площах залишаються «Гради», «Урагани» і «Вільха» в режимі некерованих ракет.
Яка система найкраща?
Немає універсальної. Для швидких рейдів і контрбатарейної боротьби — CAESAR і «Богдана». Для захищених позицій — PzH 2000. Для далеких ударів — HIMARS. Вибір залежить від завдання і умов місцевості.
Чи зникне артилерія через дрони?
Ні. Дрони ідеально доповнюють артилерію, але не замінюють її. Снаряд вартістю кілька тисяч доларів часто дешевший і надійніший за дорогий ударний БПЛА, особливо при масованому вогні.
Концепція розвитку до 2030 року чітко фіксує: артилерія залишається одним із головних засобів вогневого ураження. Основний акцент — на вітчизняному виробництві, єдиному калібрі 155 мм, сучасній розвідці та високоточних боєприпасах. Саме ця комбінація вже змінює характер бойових дій і продовжуватиме це робити в найближчі роки.
