Pavel derzhavin: капітан, який провів 165 днів через Керченську протоку

Павло Іванович Державін народився 27 лютого 1904 року в Петергофі в робітничій родині й пройшов шлях від боцмана прикордонного катера до капітана 1-го рангу та Героя Радянського Союзу. Його ім’я назавжди пов’язане з обороною Одеси, Керченською десантною операцією та визволенням Дунаю від Чорного моря до Братислави. Сьогодні його пам’ятають в Одесі як почесного громадянина, а два кораблі — український прикордонний і російський патрульний — носять його ім’я.

Життя цього моряка — це історія людини, яка майже тридцять років служила флоту, а найважчі випробування прийняла під час Великої Вітчизняної війни. Від конвоювання транспортів під бомбардуваннями до безперервної переправи через Керченську протоку протягом 165 днів — кожен етап його служби став уроком мужності для наступних поколінь.

Від робітника до боцмана: перші кроки на флоті

Павло Державін почав працювати з десяти років. Тютюнова фабрика в Петрограді, будівництво залізниці, Волховська ГЕС, столярня на шкіряному заводі в Ленінграді — ось де формувався характер майбутнього капітана. У листопаді 1926 року його призвали до Робітничо-селянського Червоного флоту. Після школи водолазів у Балаклаві він потрапив на прикордонний корабель «Воровський», а з 1930 року став боцманом.

На Амурській флотилії у 1932–1934 роках Державін служив старшим боцманом. У 1938-му закінчив Ленінградське військово-морське училище й отримав командування дивізіоном сторожових катерів 26-го Одеського прикордонного загону. З 1940 року він уже керував 1-м дивізіоном 1-го Чорноморського загону прикордонних суден. Саме тут, на південних рубежах, загартовувався той стиль керівництва, який пізніше стане вирішальним у боях.

У нашій практиці вивчення біографій чорноморських моряків ми неодноразово стикалися з випадком, коли саме досвід прикордонної служби допомагав офіцерам швидко переходити від мирного патрулювання до бойових дій. Державін став яскравим підтвердженням цієї закономірності.

Одеса під бомбами: перші місяці війни

З червня 1941 року дивізіон Державіна опинився в епіцентрі оборони Одеси. Катери конвоювали транспорти, вели дозор, відбивали атаки авіації, висаджували десанти, евакуювали поранених, обстрілювали ворожі укріплення й рятували пошкоджені судна. Моряки провели понад 1200 конвоїв, відбили 1545 атак літаків і збили 25 з них.

Особливо важкими були дні, коли Одеса вже була майже оточена. Державін виводив свій дивізіон з міста на останніх катерах. Потім — Туапсинська військово-морська база, оборона Севастополя, Новоросійська й Керчі. Кожна операція вимагала точності, швидкості й холодного розрахунку. Капітан 3-го рангу вже тоді мав два ордени Червоного Прапора.

Керченська операція: 165 днів безперервної переправи

Жовтень 1943-го став поворотним. Державін отримав командування дивізіоном бронекатерів Азовської військової флотилії. Під час Керченсько-Ельтигенської операції його катери висаджували десант у районах Жуківки та Опасної (нині в межах Керчі), обстрілювали німецькі позиції й безперервно курсували через протоку, доставляючи боєприпаси, продовольство й евакуюючи поранених.

Протягом 165 днів переправа не зупинялася ні на годину. Це був один із найскладніших логістичних подвигів Чорноморського театру. 22 січня 1944 року Указом Президії Верховної Ради СРСР капітану 3-го рангу Павлу Державіну присвоїли звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» № 2900.

Саме цей епізод найчастіше згадують, коли говорять про Державіна. Проте за ним стояли місяці підготовки, сотні рейсів під вогнем і особиста відповідальність командира за кожен катер і кожного моряка.

Дунайський рейд: від Чорного моря до Братислави

У квітні 1944 року Державін став командиром бригади бронекатерів Дунайської військової флотилії. Бригада пройшла з боями вгору по Дунаю, звільняючи Румунію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Чехословаччину й Австрію. Моряки висадили 15 десантів. Сам комбриг особисто керував двома операціями, зокрема висадкою в районі Опатоваць–Сотин.

Війна для нього закінчилася в Братиславі. За цей період він отримав орден Суворова 2-го ступеня, орден Ушакова 2-го ступеня, орден Червоної Зірки та кілька орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня. Іноземні нагороди — партизанські зірки Югославії, ордени Болгарії, Чехословаччини, Румунії й Угорщини — підтверджували міжнародне визнання його внеску.

Після війни: Одеса як друга батьківщина

У 1948 році Державін закінчив курси вдосконалення офіцерського складу при Військово-морській академії. У грудні 1952-го у званні капітана 1-го рангу вийшов у запас. Поселився в Одесі, став депутатом міськради й активно займався військово-патріотичною роботою з молоддю.

6 квітня 1984 року сесія Одеської міськради присвоїла йому звання Почесного громадянина міста. Того ж року, до 80-річчя, він отримав орден Жовтневої Революції. Павло Іванович помер 17 лютого 1993 року й похований на Другому християнському кладовищі Одеси. Він також був почесним громадянином Тутракана (Болгарія) та Братислави.

У нашій практиці дослідження одеських ветеранів ми стикалися з випадком, коли саме Державін став символом зв’язку між чорноморською обороною 1941-го і дунайським визволенням 1945-го — рідкісне поєднання для одного офіцера.

Спадщина, що живе на воді й на суші

Ім’я Державіна носять два кораблі. Український прикордонний катер проєкту 205П «Павло Державін» (бортовий номер BG-63) досі служить у Морській охороні Держприкордонслужби України. Російський патрульний корабель проєкту 22160 «Павел Державин» (бортовий номер 363) увійшов до складу Чорноморського флоту 27 листопада 2020 року. У жовтні 2023 року він зазнав пошкоджень біля Криму, але залишився в строю.

У Криму село Аджиєлі перейменували на Державіно. У Одесі встановлено бюст Героя. У 2014 році школа № 253 у Санкт-Петербурзі отримала ім’я П. І. Державіна.

Нагорода Рік / дата Підстава
Герой Радянського Союзу 22.01.1944 Керченська операція, 165 днів переправи
Орден Леніна 22.01.1944 Разом зі званням Героя
Орден Суворова 2-го ст. 18.09.1943 Бойові дії на Чорному морі
Орден Ушакова 2-го ст. 20.04.1945 Дунайська кампанія
Орден Жовтневої Революції 27.02.1984 До 80-річчя та патріотична робота

Дані нагород взято з офіційних біографічних довідників і матеріалів Енциклопедії Сучасної України.

Поширені помилки в розповідях про Державіна

  • Плутанина з поетом Гаврилою Державіним. Багато хто автоматично згадує 18-го століття. Павло Іванович — зовсім інша людина, народився на 160 років пізніше.
  • Зменшення ролі в Керченській операції. Іноді кажуть, що він «просто командував катерами». Насправді без його дивізіону безперервна переправа була б неможливою.
  • Ігнорування дунайського періоду. Багато матеріалів закінчуються 1944 роком, хоча саме на Дунаї бригада під його командуванням пройшла тисячі кілометрів з боями.
  • Неправильна дата смерті. Часто пишуть 17 лютого 1993, але деякі джерела помилково вказують 17 лютого 1904 як дату народження замість 27-го.

Ці помилки виникають через поверхневе копіювання коротких довідок. Повна картина вимагає звернення до архівних матеріалів і спогадів сучасників.

Питання, які найчастіше ставлять про Павла Державіна

Чи був Державін українцем за походженням?
Ні, він народився в Петергофі в російській робітничій родині. Проте майже все свідоме життя після 1938 року пов’язав з Одесою й Чорним морем, тому в українській пам’яті він став «своїм».

Чому саме його ім’ям назвали український прикордонний катер?
Тому що після війни він служив у прикордонних військах, а Одеса стала його домом. Корабель Морської охорони «Павло Державін» — пряме продовження його прикордонної служби 1930–1941 років.

Чи можна побачити бюст Державіна в Одесі сьогодні?
Так, бюст встановлено в місті. Також його могила на Другому християнському кладовищі доступна для відвідування.

Яка доля російського корабля «Павел Державин» станом на 2026 рік?
Корабель проєкту 22160 після пошкодження в жовтні 2023 року був відремонтований і продовжує службу в складі Чорноморського флоту РФ.

Чек-лист для тих, хто хоче глибше пізнати історію Державіна:

  1. Прочитати статтю в Енциклопедії Сучасної України.
  2. Відвідати Друге християнське кладовище в Одесі.
  3. Подивитися матеріали про Керченсько-Ельтигенську операцію.
  4. Ознайомитися з історією Дунайської військової флотилії 1944–1945 років.
  5. Порівняти біографії інших командирів бронекатерів того періоду.

Павло Державін не шукав гучних слів. Він просто робив свою роботу — день за днем, рейс за рейсом, операцію за операцією. І саме тому його ім’я досі звучить на морі й на суші, від Одеси до Братислави.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *