Країна з найбільшими запасами нафти в Африці вже півтора десятиліття живе в стані «замороженої» громадянської війни. Після повалення Муаммара Каддафі 2011 року Лівія розпалася на дві майже паралельні держави — західну під контролем уряду в Триполі та східну під владою маршала Халіфи Хафтара. Станом на літо 2026 року великомасштабних боїв між ними немає, але міліції продовжують стріляти в столиці, іноземні сили будують бази, а єдиний бюджет, ухвалений уперше за 13 років, ще не став гарантією миру.
Конфлікт давно вийшов за межі внутрішньої справи. Туреччина, Росія, Єгипет, ОАЕ, США та навіть Україна мають тут свої інтереси. Лівійська нафта, міграційні маршрути через Середземне море та стратегічне положення між Африкою й Європою роблять країну ареною, де вирішуються чужі рахунки. Розуміння цієї війни — це розуміння, чому Африка і Середземномор’я залишаються зоною турбулентності.
Нижче — детальний розбір від перших пострілів 2011-го до актуальних домовленостей 2026-го, з акцентом на те, що реально відбувається на землі, а не в дипломатичних заявах.
Від площі Мучеників до «зеленої лінії»: як починалася війна в Лівії
Лютий 2011 року. Протести, натхненні туніською та єгипетською революціями, спалахують у Бенгазі. Каддафі відповідає силою. За кілька тижнів повстання переростає у відкриту війну. Рада Безпеки ООН ухвалює резолюцію 1973, і 19 березня починається повітряна операція коаліції під проводом НАТО. До жовтня режим падає: 20 жовтня Каддафі гине в Сірті.
Перехідна Національна рада отримує визнання, але держава вже не існує як єдиний механізм. Зброя зі складів розходиться по племенах і містах. 2012 року вибори дають Generic National Congress, проте вже 2014-го країна розколюється. Генерал Халіфа Хафтар запускає операцію «Гідність» проти ісламістських угруповань на сході. У Триполі формується коаліція «Світанок Лівії». Починається друга громадянська війна.
Кульмінація — 2019–2020 роки. Хафтар намагається взяти Триполі. Туреччина відкрито підтримує уряд національної єдності дронами Bayraktar і сирійськими найманцями. Російська ПВК «Вагнер», ОАЕ та Єгипет допомагають Хафтару. Після 14 місяців боїв лінія фронту застигає західніше Сірта. 23 жовтня 2020-го сторони підписують перемир’я. Відтоді великої війни немає, але «зелена лінія» залишається.
Дві столиці, один бюджет: політичний ландшафт 2026 року
Сьогодні захід Лівії контролює Уряд національної єдності (GNU) на чолі з Абдельхамідом Дбейбою. Схід і більшість півдня — під де-факто владою Лівійської арабської збройної армії (LAAF) маршала Хафтара та паралельного «Уряду національної стабільності». Обидві сторони отримують гроші від Національної нафтової корпорації та Центрального банку, які донедавна залишалися відносно незалежними.
У квітні 2026 року вперше за 13 років обидва парламенти затвердили єдиний державний бюджет обсягом близько 190 млрд лівійських динарів (близько 30 млрд доларів). Це стало результатом американського посередництва. Проте реалізація йде повільно: кожна сторона намагається зберегти контроль над ключовими потоками.
У червні 2026-го Палата представників, Вища державна рада та Президентська рада погодили принципи проведення парламентських і президентських виборів до 17 лютого 2027 року. Хафтар публічно не підтримав цей документ, віддаючи перевагу американському плану розподілу влади, де його син Саддам Хафтар може отримати високу посаду. Вікно можливостей вузьке: спеціальний представник ООН Ханна Тетте попереджає, що час для компромісу закінчується.
Іноземні штики і дрони: хто грає на лівійському полі
Лівія давно перестала бути лише лівійською справою. Туреччина зберігає військову присутність на заході, продовживши мандат парламентом у грудні 2025-го ще на два роки. Росія постачає техніку Хафтару: у травні 2026-го в кадри потрапили новітні танки Т-72Б3М зразка 2025 року. ОАЕ та Єгипет традиційно підтримують схід. США проводять навчання Flintlock 2026 у Сірті за участю сил обох сторін — вперше в історії.
Окремий сюжет 2026 року — українська присутність. За даними французького RFI, понад 200 українських офіцерів і експертів розміщені на трьох об’єктах на заході Лівії (Місурата, Завія біля нафтового комплексу Мелліта та штаб 111-ї бригади) за згодою уряду Дбейби. Мета — підготовка лівійців до роботи з дронами та можливі операції проти російського «тіньового флоту» в Середземному морі. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли подібні «непрямі» бази швидко ставали предметом дипломатичних скандалів, але тут угода оформлена офіційно через військового аташе.
Ця багатошарова присутність створює ефект «замороженої» війни: жодна сторона не може перемогти, але всі можуть блокувати мир.
Людська ціна: мігранти, переміщені та права людини
За даними Міжнародної організації з міграції, у липні 2025 року в Лівії перебувало майже 895 тисяч мігрантів. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців зареєструвало понад 197 тисяч біженців і шукачів притулку. До цього додаються сотні тисяч суданських біженців, які тікають від війни в Судані з 2023 року.
Внутрішньо переміщених лівійців на початку 2025-го залишалося близько 30–33 тисяч — значно менше, ніж у пік боїв 2019–2020 років. Проте умови в центрах утримання мігрантів залишаються жорстокими: катування, сексуальне насильство, примусова праця. Міжнародний кримінальний суд у 2025–2026 роках активізував роботу: у грудні 2025-го перед судом постав Халед Мохамед Алі Ель Хішрі, звинувачений у воєнних злочинах у в’язниці Мітіга.
Економіка тримається на нафті (близько 1,4 млн барелів на добу), але субсидії на паливо досягли астрономічних сум — понад 9 млрд доларів імпорту лише у 2024 році. Відключення електрики по 12–14 годин на добу влітку 2026-го спровокували масові протести в Триполі, Завії та Місураті з вимогами відставки уряду.
Поширені міфи про війну в Лівії
- «Лівія знову в повній громадянській війні» — ні. Масштабні бої між сходом і заходом припинилися 2020 року. Те, що відбувається зараз, — локальні зіткнення міліцій усередині західної частини та політичний глухий кут.
- «Хафтар контролює всю країну» — хибно. Він домінує на сході та півдні, але Триполі, Місурата та більшість заходу залишаються поза його контролем.
- «Усе вирішують іноземці» — частково правда, але лівійські актори (родини Дбейби та Хафтарів, міські міліції) мають власні інтереси й часто використовують зовнішніх спонсорів, а не навпаки.
- «Вибори 2027 року точно відбудуться» — оптимістичний сценарій. Попередні спроби 2021 року провалилися саме через відсутність згоди щодо правил гри.
Ці помилки часто повторюються в швидких новинах і створюють хибне відчуття хаосу, тоді як реальність складніша: це системна фрагментація, а не хаос.
Питання, які найчастіше шукають читачі
Чому війна в Лівії не закінчується вже стільки років?
Бо жодна сторона не має достатньої сили для перемоги, а нафтові доходи дозволяють утримувати паралельні структури. Мир означає втрату доступу до ресурсів для багатьох командирів.
Чи є зараз активні бойові дії?
Масштабних — ні. У травні 2025-го після вбивства командира Абдельгані «Гніви» аль-Кіклі в Триполі були важкі зіткнення. У травні–липні 2026-го знову стріляли в Завії. Але це не 2019–2020 роки.
Яка роль України в Лівії?
За повідомленнями RFI 2026 року, українські фахівці допомагають із дронами та, ймовірно, ведуть розвідку проти російських суден. Це частина ширшої «тіньової» війни в Середземномор’ї.
Коли будуть вибори?
Цільова дата — лютий 2027-го. Але без згоди Хафтара та чітких правил щодо кандидатів процес може знову зупинитися.
Чи безпечно їхати в Лівію як туристу?
Міжнародні попередження залишаються жорсткими. Деякі приватні туроператори організовують поїздки в південні оазиси, але ризик викрадень і раптових сутичок високий.
Чек-лист: як швидко зорієнтуватися в ситуації
- Перевірте, хто контролює Триполі прямо зараз (GNU чи окремі міліції).
- Подивіться на стан єдиного бюджету та роботу Центрального банку.
- Зверніть увагу на заяви Саддама Хафтара та Дбейби щодо виборів.
- Відстежуйте повідомлення UNSMIL — вони найближчі до реальності на місці.
- Не плутайте локальні зіткнення міліцій із війною між сходом і заходом.
- Слідкуйте за іноземною присутністю: турецькі бази, російська техніка, американські навчання.
Лівія 2026 року — це не поле битви з танками в пустелі щодня. Це країна, де мир тримається на тонкій рівновазі інтересів, нафтових грошах і втомі населення. Кожен новий компроміс може або відкрити шлях до виборів, або стати черговим паузою перед наступним витком напруги. Історія показує: у Лівії паузи рідко бувають довгими.
