У літературі знаходиться місце для різних настроїв: від глибоких трагедій до легких комедій, від напружених трилерів до щирих любовних історій. Ця добірка охоплює твори різних жанрів українських авторів. Вона допоможе подолати період, коли читання дається важко, і знову відчути задоволення від книг.
Окремо варто згадати українське фентезі, яке вже має гідне місце на полицях. Тут же зібрано тексти, що підходять для різного смаку й допомагають повернутися до регулярного читання.
Класика, яка не втрачає актуальності
«Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного — роман, який рекомендують широкому колу читачів. Навіть ті, хто з українською класикою спілкується рідко, знаходять у ньому близьке. Дія розгортається в Києві 1927 року, у період НЕПу та українізації. Двадцятидворічна Марта Висоцька працює діловодкою і веде монотонне життя. У її буденність входять кілька чоловіків: закоханий Льова Роттер і інженер Дмитро Стайничний. Марта опиняється між обов’язком і бажанням, розумом і почуттям. Твір став інтелектуальним романом нового для тогочасної української літератури типу. Він дає психологічний зріз життя людини в Україні 1920-х років.
«За ситуаціями» Ольги Кобилянської — остання повість письменниці, написана 1913 року. Текст читається легко й тримає увагу. Головна героїня — піаністка Аглая-Феліцітас. Її ім’я означає «щаслива». Попри перепони вона закінчує консерваторію у Відні, бо музику не готова проміняти навіть на особисте щастя. Критик Микола Євшан назвав повість історією про «буйну жіночу душу». Прототипом стала піаністка й композиторка Наталія Пігуляк, з якою Кобилянська дружила. Письменниця однією з перших в українській літературі відкрито писала про право жінки на освіту, працю й незалежність. Сьогодні текст сприймається як точна психологічна проза.
Сучасні історії різних жанрів
«Танці з кістками» Андрія Сем’янківа став першим українським медичним трилером. Головний герой Северин — патологоанатом, якому не щастить ні на роботі, ні в особистому житті. Опинившись на дні, він береться за додатковий заробіток: забирає в уже мертвих людей речі, які їм більше не потрібні. Книга досліджує етичні дилеми й питання, як далеко можна зайти і чи є шлях назад. Автор відомий як лікар і популяризатор доказової медицини. Ідея виникла у 2015–2016 роках, коли державна медицина переживала важкі часи. Більшість історій засновані на реальних подіях. Дебютний художній твір Сем’янківа отримав премію «Книга року ВВС» 2022 року.
«Керамічні серця» Наталії Матолінець — душевне фентезі про світ, натхненний епохою раннього модерну. Канре — звичайна служка без особливих умінь. Жаррак — спадкоємець могутнього роду чаротворців. Їхня зустріч випадкова. На тлі смертельної хвороби, загрози війни й змов їхні долі переплітаються. Між нерівними за статусом героями спалахує кохання, яке ніхто не підтримує. Хоч історію подають як підліткове фентезі, вона залишає сильний післясмак завдяки тому, як у жорстокому світі вимірюється ціна людяності. Авторка приділяє увагу ритму й атмосфері, тож текст легко затягує.
«Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової — фаворит комфортного читання. Сестри Соломія (Мієчка) і Лілічка приїжджають на літо до бабусі Теодори в будинок дитинства. Мієчка щойно заручилася, але сумнівається й, здається, кохає іншого. Лілічка вже в третьому шлюбі, має двох синів і планує переїзд до Австралії. Обидві хочуть відкласти складні рішення й просто побути серед старого саду, де від них нічого не вимагають. Це реалістичний роман з елементами магічного реалізму. Героїні живуть у сучасності, мають буденні проблеми й проживають наслідки своїх рішень. Після цієї книги авторка написала ще кілька творів, які зберігають теплу атмосферу.
«Гра в перевдягання» Артема Чеха — автобіографічна фронтова проза. Вона розповідає, що робить з людиною військова форма і що неможливо зняти разом із нею. Людина одягає її, щоб вижити, боїться цього, але хоче захистити рідних. Водночас втрачає частину себе: нова роль витісняє попередню ідентичність. Чех зосереджується на внутрішній трансформації — самотності, страху, розпачі й пошуку опори. Автор служив у Збройних силах України у 2015–2016 роках і повернувся з початком повномасштабного вторгнення. Книга продовжує лінію чесної чоловічої прози про війну.
«50 хвилин трави. Фройд би плакав» Ірени Карпи об’єднує дві ранні повісті. Перша — про дев’ятнадцятирічну Євку з легковажним характером і її роман на відстані. Вона то в Карпатах у наметі, то пише з «іншої країни» про майбутнє весілля в паризькій церкві. Друга повість географічно ще ширша: Париж, Франкфурт, Джокджакарта, Бангкок, Київ, Делі, Катманду. Героїня Марла встигає завести різних коханців, покрутитися у світі шоубізнесу й побувати в буддистських храмах. Між цим — короткі притчі й анекдоти. Обидва тексти називали провокативними в момент публікації. Це гострий стиль із живою ненормативною лексикою і відсутністю бажання подобатися. Карпа однією з перших авторок покоління двотисячних почала писати відверто про тіло, секс і жіночий досвід.
«Діва, матір і третя» Юлії Нагорнюк — легке гумористичне міське фентезі. Троє подруг-чаклунок — Марина, Орися та Ельза — ведуть звичайне життя в Києві 2008 року. Марина використовує побутову магію практично. В Орисі сила більш нестримна. Ельза — тиха душа компанії. Магія тут допомагає з щоденними клопотами, а не створює епічні битви. Марина допомагає сусідці з весіллям, готує зілля, рятує історичну пам’ятку і вперше стикається з питаннями власної асексуальності. Є відьомське сестринство, самопізнання, ностальгія за студентськими роками й фамільяр на ім’я Людовік. Авторка працює в легкому, затишному реєстрі фентезі з фокусом на дружбу й тепло серед буденності.
Ці вісім книжок пропонують різні шляхи повернення до читання. Кожна з них може стати тією, що знову відкриє радість від тексту.
