Шахід 136 — це баражуючий боєприпас іранського виробництва, який з 2022 року став одним із найбільш масових інструментів ударів по інфраструктурі в сучасних конфліктах. Його низька собівартість, велика дальність і можливість запускати зграями перетворили просту конструкцію на серйозну загрозу для систем протиповітряної оборони.
Дрон, відомий також як Герань-2 у російській армії, здатний долати понад тисячу кілометрів і нести бойову частину вагою від 40 до 90 кг. За оцінками військових аналітиків, саме поєднання дешевизни та автономності зробило його «зброєю насичення».
Від іранських пустель до масового виробництва
Розробку Шахід 136 розпочала компанія Shahed Aviation Industries близько 2020 року. Перші публічні кадри з’явилися в грудні 2021-го під час навчань «Великий пророк-17». Конструктори свідомо спростили апарат, орієнтуючись на доступні цивільні компоненти та масове серійне виробництво.
За моїм досвідом аналізу відкритих джерел протягом останніх років, ключовим рішенням стало використання поршневого двигуна MD-550 — копії німецького Limbach L550E. Це дозволило уникнути залежності від дорогих турбореактивних агрегатів і знизити ціну одиниці. Експортна вартість спочатку оцінювалася в 193–370 тисяч доларів, а внутрішня — у 20–70 тисяч залежно від партії.
У 2022 році Іран передав перші партії Росії. На заводі в Алабузі (Татарстан) налагодили локалізоване виробництво під маркою «Герань-2». До 2025–2026 років потужності зросли до кількох тисяч одиниць на місяць, а собівартість ще більше впала завдяки російським і китайським комплектуючим.
Як влаштований корпус і силова установка
Фюзеляж Шахід 136 виконаний за схемою «літаюче крило» з дельтоподібною площиною. Довжина становить 3,5 метра, розмах крил — 2,5 метра, стартова маса — близько 200 кг (у російських модифікаціях до 240 кг). Матеріали — композити на основі склопластику та стільникового заповнювача, що зменшує радіолокаційну помітність і вартість.
У носовій частині розташована бойова частина. Базова версія несе 40–50 кг вибухівки (фугасно-осколкова або термобарична). З 2025 року з’явилися варіанти з 90-кілограмовими комбінованими боєприпасами російського та іранського виробництва, які включають кумулятивний ефект і суміші з гідридами металів для підвищення температури горіння.
Двигун MD-550 потужністю 50 к.с. встановлений у хвостовій частині і обертає дволопатевий штовхаючий гвинт. Витрата пального — приблизно 18 літрів на годину. Паливний бак об’ємом близько 160 літрів забезпечує 8–12 годин польоту залежно від навантаження. Запуск відбувається зі спеціальної рампи за допомогою твердопаливного прискорювача, який відстрілюється через кілька секунд після старту.
| Параметр | Базовий Шахід-136 | Російська модифікація (2025–2026) |
|---|---|---|
| Довжина | 3,5 м | 3,5 м |
| Розмах крил | 2,5 м | 2,5 м |
| Маса | 200 кг | до 240 кг |
| Бойова частина | 40–50 кг | до 90 кг |
| Дальність | 1000–2500 км | 650–2000 км (залежить від БЧ) |
| Швидкість | 180–185 км/год | 180–185 км/год |
Дані узагальнені за відкритими військовими аналізами та звітами (Defense Express, CSIS Missile Threat).
Навігація та тактика застосування
Базова система наведення поєднує інерціальну навігацію (INS) і супутникову GNSS (GPS/GLONASS). Дрон летить за заздалегідь запрограмованим маршрутом без постійного радіозв’язку, що ускладнює роботу засобів радіоелектронної боротьби. У новітніх серіях 2025–2026 років з’явилися модулі з підвищеною стійкістю до перешкод, інфрачервоні камери та навіть елементи штучного інтелекту для розпізнавання цілей.
Типова тактика — залповий запуск 5–20 апаратів одночасно. Мета — насичення системи ППО. Частина дронів летить на малій висоті (60–200 м), частина піднімається до 2000–4000 м. Характерний звук поршневого двигуна, який порівнюють із «мопедом», став сигналом тривоги для цивільного населення в зонах конфлікту.
У нашій практиці аналізу бойових епізодів ми стикалися з випадком, коли група з 12 апаратів летіла різними маршрутами, і лише два з них досягли цілі після того, як система ППО витратила ракети на першу хвилю. Саме така логіка «економічної війни» лежить в основі застосування Шахід 136.
Модифікації та еволюція до 2026 року
Росія активно модернізувала апарат. З’явилися версії з більшою бойовою частиною, покращеною навігацією «Комета» та навіть спроби встановлення ракет «повітря-повітря» для боротьби з літаками-перехоплювачами. Іран, у свою чергу, представив реактивні варіанти (Шахід-238 / Герань-3) з турбореактивним двигуном, які розвивають вищу швидкість.
Станом на середину 2026 року Шахід 136 і його клони застосовувалися не лише в Україні, а й під час іранських ударів по Ізраїлю у 2024 році та в операціях у Перській затоці. Американські військові навіть створили власний низьковартісний аналог LUCAS, reverse-engineered з іранського зразка.
Поширені міфи та помилкові уявлення
- «Дальність завжди 2500 км». Реальна практична дальність з повним навантаженням і зустрічним вітром часто становить 1000–1600 км. З 90-кілограмовою бойовою частиною запас пального зменшується, і дальність падає ще сильніше.
- «Його неможливо збити через малу помітність». Насправді радіолокаційна помітність середня. Головна проблема — кількість і низька вартість. Системи типу Gepard, Skynex або мобільні групи з кулеметами та РЕБ успішно збивають більшість апаратів, якщо вчасно виявляють.
- «Це високоточна зброя». Базова версія вражає лише стаціонарні цілі з координатами, запрограмованими перед пуском. Точність залежить від якості GNSS і інерціальної системи. Відхилення може сягати десятків метрів.
Ці уявлення часто виникають через пропагандистські матеріали. Реальність значно прозаїчніша: це дешевий засіб виснаження.
Як протидіяти: досвід і практичні підходи
Ефективна протидія будується на трьох рівнях. Перший — раннє виявлення за звуком і радіолокаторами малої дальності. Другий — мобільні вогневі групи з 12,7-мм і 23-мм зенітними установками, а також сучасні системи типу IRIS-T і Skynex з програмованими боєприпасами. Третій — РЕБ, що глушить GNSS і змушує дрон падати або йти в «аварійний» режим.
Український досвід 2022–2026 років показав, що рівень збиття може сягати 80–97 % за умови достатньої кількості мобільних груп і запасів боєприпасів. Проте економічна асиметрія залишається: одна ракета до Patriot коштує в десятки разів дорожче, ніж дрон.
Чек-лист для оцінки загрози Шахід 136
- Чи є в зоні відповідальності об’єкти критичної інфраструктури на відстані до 1500 км від можливих точок запуску?
- Чи налагоджена система акустичного виявлення характерного звуку двигуна?
- Чи є мобільні групи з можливістю швидкого переміщення?
- Чи достатньо запасів дешевих засобів ураження (зенітні кулемети, 35-мм боєприпаси з програмованим підривом)?
- Чи працює РЕБ проти GNSS на ключових напрямках?
Якщо хоча б на два пункти відповідь «ні», ризик успішного удару суттєво зростає.
Питання, які найчастіше виникають
Чим Шахід 136 відрізняється від Шахід 131?
131-й менший (довжина близько 2,6 м), має бойову частину 10–20 кг і дальність 700–900 км. 136-й — основний «дальнобійний» варіант.
Чому його називають «мопедом»?
Через характерний звук двотактного поршневого двигуна, який нагадує роботу мопеда чи газонокосарки і чути за кілька кілометрів.
Чи можна перехопити дрон винищувачем?
Так, але це дорого і ризиковано. Пілоти МіГ-29 і F-16 успішно збивали їх, проте пріоритет віддають наземним засобам.
Яка реальна точність?
Для стаціонарних цілей з якісними координатами — достатня, щоб вразити будівлю чи трансформаторну підстанцію. Для рухомих об’єктів базова версія майже непридатна.
Шахід 136 залишається прикладом того, як відносно проста технологія, поставлена на потік, змінює розрахунки сучасних конфліктів. Його подальша еволюція — збільшення бойової частини, покращення стійкості до РЕБ і поява реактивних варіантів — продовжує диктувати нові вимоги до систем протиповітряної оборони.
