Станом на середину 2026 року Народно-визвольна армія Китаю має три активні авіаносці у складі надводних сил. Це «Ляонін», «Шаньдун» і «Фуцзянь». Четвертий корабель, відомий як Type 004, уже будується на верфі в Даляні й, за оцінками, стане першим атомним авіаносцем країни.
Ця трійка формує основу морської авіації Пекіна і відображає стрімкий перехід від запозичених технологій до повністю власних рішень. «Фуцзянь», прийнятий на озброєння 5 листопада 2025 року, уже оснащений електромагнітними катапультами, що суттєво підвищує можливості запуску важчих літаків.
Китай планує довести загальну кількість авіаносців до дев’яти до 2035 року. Це змінює баланс сил у Індо-Тихоокеанському регіоні і змушує сусідів і глобальних гравців уважно стежити за кожним новим спуском на воду.
Від іржавого корпусу до трьох бойових кораблів: як Китай будував авіаносний флот
Історія китайських авіаносців починається не з креслень у Шанхаї чи Даляні, а з чорноморської верфі в Миколаєві. Незавершений радянський авіаносець «Варяг» проєкту 1143.6 після розпаду СРСР роками стояв без руху. У 1998 році китайська компанія придбала його під виглядом майбутнього плавучого казино. Корпус відбуксирували до Даляня, де його повністю перебудували.
25 вересня 2012 року корабель увійшов до складу ВМС НВАК під назвою «Ляонін» (бортовий номер 16). Це був перший авіаносець Китаю. Наступним кроком стало будівництво повністю власного корабля. «Шаньдун» (Type 002, номер 17) спустили на воду в квітні 2017-го і прийняли на озброєння 17 грудня 2019 року. Він зберіг трамплінну схему запуску, але мав покращену надбудову і більшу палубу.
Третій етап — «Фуцзянь» (Type 003, номер 18). Його спустили на воду 17 червня 2022 року на верфі Цзяннань. Після серії випробувань, що тривали з травня 2024-го, корабель офіційно увійшов до складу флоту 5 листопада 2025 року. Саме «Фуцзянь» став першим китайським авіаносцем із електромагнітними катапультами.
Ця еволюція зайняла трохи більше десятиліття. Від реконструкції чужого корпусу Китай перейшов до серійного будівництва власних великих авіаносців. Швидкість, з якою це відбувалося, досі дивує військових аналітиків.
Три діючі авіаносці: можливості і обмеження кожного
«Ляонін» залишається навчально-бойовим кораблем. Його водотоннажність становить близько 60 тисяч тонн, довжина — 304 метри. Основне озброєння авіагрупи — винищувачі J-15. Корабель використовує схему STOBAR (трамплін + аерофінішери). Це обмежує вагу літаків і запас палива при зльоті. Проте «Ляонін» уже відпрацював сотні вильотів і став школою для пілотів і палубних команд.
«Шаньдун» — перший повністю китайський авіаносець. Він трохи більший за «Ляонін», має меншу надбудову, що звільняє місце на польотній палубі. Авіагрупа також базується на J-15, але корабель уже брав участь у спільних операціях із «Ляоніном» у Південно-Китайському морі. У липні 2025 року «Шаньдун» відвідав Гонконг — перший візит китайського авіаносця до міста після 2017 року.
«Фуцзянь» — якісний стрибок. Водотоннажність оцінюють у 80 тисяч тонн. Три електромагнітні катапульти дозволяють запускати не лише J-15T, а й новий стелс-винищувач J-35 і літак дальнього радіолокаційного виявлення KJ-600. Це суттєво розширює бойові можливості. Станом на липень 2026 року корабель ще проходить етап набуття повної бойової готовності. Китайські джерела очікують, що він досягне її до кінця року.
Разом три кораблі дають Китаю можливість підтримувати постійну присутність у ключових акваторіях. Однак одночасне розгортання всіх трьох залишається складним завданням через обмежену кількість підготовлених пілотів, техніків і кораблів забезпечення.
Трамплін чи катапульта: чому «Фуцзянь» змінив правила
Перші два авіаносці працюють за схемою STOBAR. Літак розганяється по палубі і злітає з трампліна. Це простіше технічно, але обмежує злітну вагу. Пілот не може взяти повний запас палива і озброєння одночасно. Катапультна схема CATOBAR, яку використовує «Фуцзянь», розв’язує цю проблему. Електромагнітна система (EMALS) розганяє літак сильніше і точніше.
Це дозволяє запускати важчі машини, зокрема літаки ДРЛВ і, у перспективі, безпілотники. Темп вильотів теж зростає. Американський авіаносець класу Gerald R. Ford використовує ту саму технологію. Китай став другою країною у світі, яка впровадила її на бойовому кораблі.
Різниця відчутна вже зараз. На «Ляоніні» і «Шаньдуні» авіагрупа обмежена приблизно 24–36 літаками. На «Фуцзяні» потенціал вищий — до 40–50 машин різного типу. Саме тому аналітики вважають Type 003 перехідним етапом до повноцінних супер-авіаносців.
Порівняння з флотами США, Індії та Росії
Китай посідає друге місце у світі за кількістю авіаносців після США. Але якісна прірва все ще існує.
| Країна | Кількість авіаносців | Тип приводу | Особливості |
|---|---|---|---|
| США | 11 | Атомний | Усі з катапультами, глобальна система баз |
| Китай | 3 (+1 будується) | Звичайний (Type 004 — атомний) | Один із EMALS, регіональний фокус |
| Індія | 2 | Звичайний | Один STOBAR, один CATOBAR |
| Росія | 1 | Звичайний | «Адмірал Кузнєцов» у ремонті |
Дані станом на липень 2026 року (звіти Пентагону 2025 року та відкриті джерела військової аналітики).
Американські авіаносці мають атомні реактори, що дає необмежену дальність і високу швидкість без дозаправлення. Китайські кораблі залежать від танкерів. Це суттєво обмежує тривалість операцій далеко від берегів. Водночас темпи будівництва в Китаї вищі: новий авіаносець з’являється приблизно кожні 3–4 роки.
За моїм досвідом аналізу відкритих джерел протягом останніх двох років, саме логістика і підготовка екіпажів стануть головним стримувальним фактором для Китаю в найближчі п’ять років, а не кількість корпусів.
Type 004 і плани на дев’ять авіаносців
На верфі в Даляні вже збирають корпус четвертого авіаносця. Супутникові знімки травня 2026 року показують чітко видимі носову і кормову частини. Аналітики майже впевнено говорять про атомну силову установку. Водотоннажність може сягнути 100–120 тисяч тонн. Корабель отримає чотири катапульти і стане першим справжнім китайським супер-авіаносцем.
Звіт Міністерства оборони США за 2025 рік вперше прямо заявив, що Китай прагне мати шість додаткових авіаносців до 2035 року. Разом із трьома існуючими це дасть дев’ять кораблів. Такий темп вимагатиме одночасного будівництва на кількох верфях.
Це не лише питання престижу. Атомні авіаносці дозволять Китаю проводити тривалі операції в Індійському океані і навіть у віддалених регіонах. Водночас Пекін має розв’язати проблему підготовки кількох тисяч висококваліфікованих пілотів і техніків.
Поширені міфи про китайські авіаносці
Багато публікацій спрощують картину. Ось кілька стійких уявлень, які не відповідають реальності:
- «Китай уже наздогнав США». Ні. Три звичайні авіаносці проти одинадцяти атомних — це різні вагові категорії. Різниця в досвіді, логістиці та системі баз залишається величезною.
- ««Фуцзянь» повністю боєготовий». Корабель прийнятий на озброєння, але повна бойова готовність очікується лише до кінця 2026 року. Авіагрупа ще не відпрацьована в повному обсязі.
- «Китайські авіаносці — лише копії». Перші два дійсно базувалися на радянському проєкті. «Фуцзянь» і Type 004 — вже власні розробки з унікальними рішеннями.
- «Кількість вирішує все». Без достатньої кількості есмінців супроводу, танкерів і літаків забезпечення навіть десять авіаносців матимуть обмежену цінність.
Ці міфи часто з’являються через поверхневі заголовки. Реальність складніша і цікавіша.
Питання, які найчастіше ставлять читачі
Скільки авіаносців реально готових до бою прямо зараз?
Два — «Ляонін» і «Шаньдун». «Фуцзянь» ще на етапі інтенсивної підготовки.
Чи зможе Китай одночасно використовувати всі три?
Технічно — так. Навесні 2026 року всі три кораблі вперше вийшли в море одночасно. Але підтримувати такий режим довго складно через обмежені ресурси.
Коли з’явиться перший атомний авіаносець?
Type 004 будується з 2024–2025 років. Реалістичні терміни спуску на воду — кінець 2020-х.
Чи загрожують китайські авіаносці Тайваню безпосередньо?
Вони значно посилюють можливості блокади і підтримки десантних операцій. Проте авіаносці — лише частина ширшої системи, яка включає ракети, підводні човни і берегову авіацію.
Чим китайські J-15 відрізняються від американських F/A-18?
J-15 важчий і менш маневрений у палубному варіанті. Новий J-35 уже ближчий до сучасних стелс-платформ.
Що це означає для регіону і світу
Три авіаносці дають Китаю інструмент проєкції сили, якого раніше не було. Вони дозволяють контролювати підступи до Тайваню, впливати на судноплавство в Південно-Китайському морі і поступово виходити за межі першої лінії островів.
Водночас існують серйозні обмеження. Відсутність розвиненої мережі зарубіжних баз, залежність від дозаправлення і відносно невеликий досвід далекосяжних операцій стримують можливості. США зберігають перевагу не лише в кількості, а й у якості підготовки і глобальній логістиці.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадком, коли західні аналітики переоцінювали боєздатність «Фуцзяня» одразу після прийняття на озброєння. Реальні можливості корабля розкриваються лише після року-півтора інтенсивних навчань.
Китай уже не новачок у клуб авіаносних держав. Він швидко вчиться. Але шлях від трьох кораблів до повноцінного океанського флоту ще довгий і вимагатиме не лише сталі та технології, а й людей, досвіду і часу.
