СУ-75 Checkmate: реальний стан проєкту легкого стелс-винищувача Росії у 2026 році

Коли в липні 2021 року на авіасалоні МАКС у Жуковському показали повномасштабний макет з номером «75» на борту та написом Checkmate, проєкт одразу привернув увагу як потенційно доступніший варіант п’ятого покоління порівняно з важким двомоторним СУ-57. Сьогодні, у 2026 році, роботи перейшли до етапу будівництва льотного прототипу — це найконкретніший крок за п’ять років, хоча до серійного виробництва та експлуатації ще далеко.

Для читачів, які тільки починають розбиратися у військовій авіації, важливо розуміти базову відмінність поколінь. Четверте покоління — це висока маневреність, потужні радари та ракети. П’яте додає керовану «невидимість» для радарів, внутрішні відсіки озброєння, щоб не створювати додаткових відбитків, та глибоку інтеграцію сенсорів, коли літак «бачить» більше, ніж один радар чи очі пілота. СУ-75 намагається втілити ці принципи в легшому корпусі з одним двигуном, що теоретично робить його дешевшим у виробництві та обслуговуванні.

Досвідчені спостерігачі звертають увагу на інше: перехід на один двигун — це не просто економія, а складний інженерний компроміс. Він зменшує вагу, витрати пального та час технічного обслуговування, але вимагає від силової установки виняткової надійності та достатньої тяги для бойового навантаження. У червні 2026 року Об’єднана авіабудівна корпорація підтвердила початок складання експериментального зразка, і це зрушення дає змогу оцінити, наскільки реальними є заявлені характеристики.

Хронологія проєкту: від макета до будівництва прототипу

Ідея легкого тактичного літака (ЛТС) з’явилася в ОКБ Сухого як ініціативна розробка ще до офіційного старту. Метою було створити машину, яка доповнювала б важкий СУ-57 у ВКС Росії та одночасно стала б привабливою для експорту в країни, що шукають сучасний винищувач за помірну ціну.

20 липня 2021 року на МАКС-2021 Володимир Путін особисто оглянув статичний макет. Тоді ж пролунали перші заяви про перший політ у 2023 році та початок поставок у 2026–2027. Реальність виявилася іншою: терміни послідовно переносили на 2024, потім на 2025 рік. Причини — міжнародні санкції, які обмежили доступ до сучасних напівпровідників, верстатів з ЧПК та деяких композитних матеріалів, а також перерозподіл ресурсів авіапромисловості.

У 2022 році один з потенційних партнерів — ОАЕ — призупинив участь, що позбавило проєкт частини фінансування. У 2023–2025 роках з’являлися повідомлення про підготовку до виробництва окремих вузлів та навіть про безпілотну версію з доопрацьованою конструкцією крила та хвостової частини.

Червень 2026 року став новою віхою: генеральний директор ОАК Вадим Бадеха заявив про початок будівництва першого льотного прототипу. Це означає перехід від паперових креслень та наземних випробувань окремих систем до складання повноцінного планера, на якому перевірятимуть аеродинаміку, стійкість та роботу силової установки. Перший політ, за найоптимістичнішими заявами, можливий наприкінці 2026 або на початку 2027 року. Історія показує, що такі прогнози часто коригують.

Один двигун замість двох: інженерна логіка та виклики

Більшість сучасних винищувачів п’ятого покоління — двомоторні (СУ-57, F-22). СУ-75 свідомо обрали однодвигунну схему, як і американський F-35. Переваги очевидні: нижча вартість льотної години (заявлено в 6–7 разів нижча, ніж у F-35), менша витрата пального, спрощене обслуговування та можливість зменшити габарити та вагу планера.

Двигун — похідна від АЛ-51Ф-1 (виріб 30), який встановлюють на СУ-57. Для легшого літака його адаптують або використовують варіант із подібними характеристиками тяги (близько 107,9 кН на максималі та 161,9 кН на форсажі). Це дозволяє досягти заявленої максимальної швидкості Маха 1,8 на висоті та прийнятного співвідношення тяги до ваги близько 1,0.

Виклик полягає в тому, що один двигун повинен забезпечувати достатню тягу при повному бойовому навантаженні та одночасно відповідати вимогам стелс (зменшена інфрачервона помітність сопла, спеціальна форма). Сучасні двигуни вже досить надійні, і F-35 довів, що однодвигунна схема для багатоцільового винищувача працездатна. Проте для Росії це перший досвід створення такого класу машини з нуля, тому випробування прототипу стануть критичною перевіркою.

Стелс-архітектура: як форма та матеріали «ховають» літак

Стелс — це не одна технологія, а комплекс рішень. У СУ-75 використовують кілька ключових підходів.

По-перше, форма планера. Літак має злите крило з фюзеляжем, кутові поверхні та спеціально спроектовані кромки, які відхиляють радіохвилі в сторони, а не назад до радара противника. Повітрозабірник виконано за схемою DSI (diverterless supersonic inlet) — без рухомих частин, з характерною U-подібною нижньою губою. Це спрощує конструкцію та зменшує помітність.

По-друге, радіопоглинальні матеріали (RAM) — покриття, які поглинають частину енергії радіохвиль. Їх наносять на найбільш «світлі» зони: носову частину, кромки крила, поверхні навколо сопла. Патенти 2023 року показують доопрацювання фюзеляжу та напливів саме для зниження ефективної площі розсіювання (RCS).

По-третє, внутрішній відсік озброєння. Зовнішня підвіска ракет і баків різко збільшує помітність. У СУ-75 основне озброєння (ракети «повітря-повітря» малої та середньої дальності, частина «повітря-земля») розміщується всередині фюзеляжу. Для ударних місій допускається зовнішня підвіска, але тоді стелс-характеристики погіршуються.

Сенсорна система доповнює картину: багатофункціональний інтегрований радіоелектронний комплекс Ш-121 з АФАР-радаром (спрощена версія для зниження вартості), оптична локаторна станція 101КС-В (IRST) для пасивного виявлення цілей по тепловому випромінюванню та система обміну даними. Для початківців: радар бачить далеко, але й сам «світиться»; IRST дозволяє «бачити» без випромінювання — це важливо в умовах радіоелектронної боротьби.

Порівняння з іншими винищувачами: цифри та контекст

Щоб зрозуміти місце СУ-75, корисно порівняти його з найближчими аналогами. Дані — проєктні, на основі заяв розробника та відкритих оцінок.

Порівняльна таблиця ключових характеристик (проєктні дані)

СУ-75 замислювався як «молодший брат» СУ-57 — дешевший, численніший, для масових завдань та експорту. Порівняно з F-35 він обіцяє нижчу ціну та, можливо, більшу дальність, але поступається в зрілості авіоніки, системі обміну даними та реально підтвердженій стелс-ефективності. F-35 вже має сотні машин у строю та широку міжнародну кооперацію; СУ-75 поки що — лише прототип у складанні.

Поширені міфи та реальність

Навколо будь-якого амбітного авіаційного проєкту швидко з’являються спрощені або перебільшені уявлення. Ось найпоширеніші.

Міф: СУ-75 — це майже копія F-35.
Реальність: подібна загальна концепція (однодвигунний стелс-багатоцільовик), але різна аеродинаміка, інша форма повітрозабірника, російська авіоніка та двигун. Дизайн розвивався незалежно, хоча інженери, звісно, вивчали світовий досвід.

Міф: Літак уже майже готовий і скоро полетить у великій кількості.
Реальність: у 2026 році тільки почали будувати перший льотний прототип. До серійного виробництва, випробувань озброєння та досягнення початкової оперативної готовності — ще роки. Історія затримок це підтверджує.

Міф: СУ-75 замінить СУ-57 у ВКС Росії.
Реальність: проєкт позиціонується як доповнення. Важкий СУ-57 залишається для найскладніших завдань, а легкий СУ-75 — для збільшення чисельності та експорту.

Міф: Санкції не вплинули на розробку.
Реальність: саме санкції стали однією з головних причин перенесення термінів — обмеження на електроніку, верстати та фінансування. Це не означає, що проєкт зупинився, але темп значно нижчий за початкові плани.

FAQ: найпоширеніші питання про СУ-75

Коли очікувати перший політ?
За заявами російських офіційних осіб станом на середину 2026 року — наприкінці 2026 або на початку 2027. Проте попередні прогнози неодноразово не збувалися, тому реальні терміни залежать від успішності випробувань прототипу.

Скільки коштуватиме серійна машина?
Заявлена експортна ціна — 25–30 мільйонів доларів за одиницю. Реальна вартість може виявитися вищою через витрати на розробку, випробування та можливі доробки. Для порівняння: F-35 обходиться значно дорожче.

Хто може стати покупцем?
Потенційні ринки — країни Азії, Африки, Латинської Америки та Близького Сходу, які шукають сучасний винищувач за помірну ціну. Однак санкції ускладнюють як поставки компонентів, так і фінансові розрахунки. Деякі потенційні партнери (наприклад, ОАЕ) вже призупинили участь.

Чи є в СУ-75 безпілотна версія?
У 2022 році показували концепцію безпілотного варіанту з доопрацьованою конструкцією. Це логічний напрямок для майбутнього, але наразі пріоритет — пілотований прототип.

Наскільки СУ-75 становить загрозу вже сьогодні?
На поточному етапі — мінімально. Літак ще не літав, не пройшов повний цикл випробувань і не перебуває в серійному виробництві. Реальна оцінка можлива лише після перших польотів та отримання об’єктивних даних про стелс-характеристики та можливості авіоніки.

Перспективи, виклики та що це означає для балансу сил

Успіх СУ-75 дозволив бы Росії запропонувати союзникам та партнерам відносно доступний стелс-винищувач, збільшити кількість сучасних машин у власних ВКС та частково компенсувати повільні темпи виробництва СУ-57. Неуспіх або тривалі затримки підкреслили б структурні проблеми російської авіапромисловості: залежність від імпортних технологій, обмежені виробничі потужності та вплив геополітичних факторів.

Головні виклики найближчих років — доведення двигуна в однодвигунній конфігурації, підтвердження реальних показників радіолокаційної помітності в різних діапазонах частот, інтеграція повноцінної системи сенсорного злиття та організація серійного виробництва в умовах санкцій.

Щоб краще орієнтуватися в подібних авіаційних програмах, можна використовувати простий чек-лист:

1. Чи є підтверджені польоти прототипу, а не лише макети та заяви?
2. Наскільки реалістичні заявлені характеристики (часто вони оптимістичні на етапі проєкту)?
3. Який вплив зовнішніх факторів (санкції, фінансування, ланцюжки постачань)?
4. Чи є реальні експортні контракти, а не лише «інтерес»?
5. Як проєкт вписується в загальну стратегію ВПС країни-розробника (доповнення чи заміна існуючих типів)?

СУ-75 — це не просто новий літак. Це тест на те, наскільки російська авіаційна промисловість здатна створювати техніку п’ятого покоління в нових умовах. 2026 рік став роком переходу від демонстрації макета до складання реального прототипу. Наступні 12–18 місяців покажуть, чи перетвориться цей крок на початок повноцінної програми чи залишиться черговою віхою в довгій історії переносів термінів.