Гром-Е1 — російський авіаційний боєприпас модульної конструкції, який поєднує розкладні крила планеруючої бомби з ракетним двигуном у хвостовій частині. Стартова маса виробу становить 594 кг, з яких 315 кг припадає на уламково-фугасну бойову частину контактного типу. Базова дальність сягає 120 км при скиданні з висоти до 12 км і швидкості носія близько 445 м/с; у модифікованих версіях 2025 року, за відкритими даними, дальність іноді заявляють до 200 км, однак зі зменшенням маси бойової частини приблизно до 100 кг. Наведення — інерційне з супутниковою корекцією ГЛОНАСС/GPS. Боєприпас розроблено корпорацією «Тактичне ракетне озброєння» і вперше продемонстровано на авіасалоні МАКС-2015 як експортний варіант (літера «Е»).
Цей виріб не є класичною крилатою ракетою і не є звичайною планеруючою авіабомбою. Він займає проміжну нішу: після скидання з літака-носія запускається стартовий двигун, розкриваються крила, і боєприпас продовжує політ на комбінованій тязі та планеруванні. Така архітектура дозволяє зберігати високу масу бойової частини при збільшеній дальності порівняно з чисто планеруючими КАБами. У реальних бойових умовах 2024–2025 років Гром-Е1 фіксували під час ударів по Харкову, Дніпру, Миколаєву та інших населених пунктах України; українські сили ППО неодноразово перехоплювали такі цілі.
Історія створення та технічна еволюція сімейства «Гром»
Сімейство «Гром» виникло як відповідь на потребу перетворити масові фугасні авіабомби радянського зразка на високоточну зброю з більшою дальністю. Базою для розробки стала ракета повітряного базування Х-38, прийнята на озброєння ще у 2013 році. Інженери корпорації «Тактичне ракетне озброєння» взяли циліндричний корпус, носову частину та модульну бойову частину, додали розкладні крила та варіант з ракетним двигуном.
Перші публічні зображення з’явилися 2015 року. Тоді виріб позиціонували як експортний, здатний уражати наземні та надводні цілі з відомими координатами. Модульність конструкції дозволяла створювати різні конфігурації: з ракетним прискорювачем (Гром-Е1) або з додатковою бойовою частиною замість двигуна (Гром-Е2). Такий підхід знизив витрати на розробку та спростив логістику — одні й ті самі компоненти використовуються в кількох варіантах.
До 2023–2024 років масштабне застосування в Україні залишалося обмеженим. Зростання інтенсивності фіксують з осені 2024 року, коли російська авіація почала частіше застосовувати Гром-Е1 для ударів на глибину до 100+ км від лінії фронту. Виробництво розгорнуто на підприємствах у Московській та Нижегородській областях; за оцінками відкритих джерел, темпи випуску зросли у 2025 році.
Внутрішня архітектура Гром-Е1: чому гібрид дає перевагу
Корпус Гром-Е1 — циліндричний, довжиною близько 4,2 м і діаметром 0,31 м. У носовій частині — модульна уламково-фугасна бойова частина масою 315 кг з контактним підривачем. Центральна секція містить паливні баки та апаратуру наведення. У хвостовій частині встановлено ракетний двигун (стартовий прискорювач + маршовий).
Після скидання з носія спочатку спрацьовує стартовий двигун — це дає початковий імпульс і розгін. Далі розкриваються крила розмахом близько 1,9 м, і боєприпас переходить у режим планерування з підтримкою тяги маршового двигуна. Середня швидкість польоту — близько 300 м/с. Така комбінація дозволяє долати більшу відстань, ніж чисто планеруючі бомби, і зберігати енергію для маневрування на кінцевій ділянці.
Система наведення — інерційна платформа з корекцією за сигналами супутникової навігації. На кінцевій ділянці можливе використання додаткових датчиків, хоча в базовій версії пріоритет — супутникове та інерційне. Контактний підривач забезпечує підрив при ударі об поверхню.
Гібридна схема дає конкретну перевагу: при однаковій стартовій масі Гром-Е1 летить далі за чисто планеруючий аналог, а при однаковій дальності несе важчу бойову частину, ніж легші крилаті ракети. Двигун також частково компенсує втрату висоти при планеруванні, дозволяючи зберігати кінетичну енергію до цілі.
Гром-Е1 у порівнянні з Гром-Е2, КАБами та крилатими ракетами
Гром-Е1 відрізняється від «родичів» саме наявністю ракетного двигуна, що радикально змінює профіль застосування.
| Параметр | Гром-Е1 | Гром-Е2 | КАБ з УМПК (типовий) | Крилата ракета Х-38 (базова) |
|---|---|---|---|---|
| Стартова маса | 594 кг | до 598 кг | 250–500 кг (залежно від ФАБ) | близько 520 кг |
| Маса бойової частини | 315 кг (уламково-фугасна) | більша (додаткова секція) | 70–250 кг | близько 250 кг |
| Максимальна дальність | до 120 км (модифікації — до 200 км зі зменшеною БЧ) | до 65–70 км | 50–70 км (залежно від висоти скидання) | до 40–70 км |
| Наявність ракетного двигуна | так (стартовий + маршовий) | ні | ні | так |
| Тип наведення | інерційне + супутникове | інерційне + супутникове | супутникове + інерційне | інерційне + супутникове + активне/пасивне |
З таблиці видно, що Гром-Е1 жертвує частиною бойової потужності порівняно з Гром-Е2 заради дальності, але перевершує звичайні КАБи з УМПК і за дальністю, і за масою заряду. На відміну від повноцінних крилатих ракет, він дешевший у виробництві та не потребує складної активної головки самонаведення на всій траєкторії.
Платформи-носії та профілі бойового застосування
Основними носіями вважають тактичні бомбардувальники та винищувачі-бомбардувальники: Су-34, Су-35С, Су-57 та МіГ-35. Боєприпас може розміщуватися на зовнішніх вузлах підвіски; внутрішнє розміщення можливе на Су-57.
Тактика застосування залежить від висоти та швидкості носія. Максимальну дальність 120 км реалізують при скиданні з 10–12 км на високій швидкості. При скиданні з 5 км дальність падає приблизно до 35 км. Мінімальна висота пуску — близько 500 м. Після скидання двигун запускається автоматично, крила розкриваються, і боєприпас виходить на розрахункову траєкторію.
Для початківців важливо розуміти: Гром-Е1 не потребує постійного підсвічування цілі лазером чи радіолокатором носія після запуску. Це «вистрілив і забув» у межах інерційно-супутникового наведення. Для досвідчених спостерігачів — ключовим є те, що двигун створює тепловий слід і димний шлейф на початковій ділянці, що може спрощувати раннє виявлення засобами ППО.
Реальні кейси застосування в Україні 2024–2025 років
У вересні 2024 року Гром-Е1 вперше ідентифікували під час удару по об’єктах у Харкові. У червні 2025 року боєприпаси цього типу фіксували при атаці на Дніпро — українські сили ППО збили один з них у повітряному просторі області. У жовтні 2025 року повторні застосування зафіксували в напрямку Полтавщини та можливих цілей в Одеській області.
Моніторингові групи за обломками підтверджували характерні елементи: розкладні крила, хвостовий ракетний двигун, модульну бойову частину. У кожному випадку дальність пуску оцінювали в 80–120 км від ймовірного району запуску.
Практика показала, що Гром-Е1 ефективний проти стаціонарних цілей з відомими координатами — складів, енергетичних об’єктів, промислових зон. Проте точність залежить від якості супутникового сигналу та роботи інерційної платформи; в умовах активного радіоелектронного придушення ефективність знижується.
Поширені міфи та помилки в розумінні Гром-Е1
Гром-Е1 часто плутають з іншими боєприпасами — ось найпоширеніші хибні уявлення та чому вони не відповідають дійсності.
- «Це просто ФАБ з крилами, як звичайний КАБ». Насправді наявність ракетного двигуна робить Гром-Е1 принципово іншим виробом: він не лише планерує, а й активно рухається на тязі, що дає більшу дальність і можливість коригувати траєкторію після скидання.
- «Гром-Е1 — це повноцінна крилата ракета». Відрізняється відсутністю складної активної головки самонаведення на більшості траєкторії та нижчою вартістю. Це гібрид, оптимізований під масове виробництво та удари по стаціонарних цілях.
- «Його неможливо збити — він надто швидкий і маневрений». Середня швидкість близько 300 м/с (близько 1080 км/год) — це дозвукова швидкість. Сучасні зенітні ракетні комплекси (Patriot, S-300, NASAMS) успішно перехоплюють такі цілі на підльоті, особливо коли вони не виконують складних протиракетних маневрів на всій дистанції.
- «Дальність завжди 120–200 км». Реальна дальність сильно залежить від висоти, швидкості та курсу носія. При низьковисотному пуску або з малої висоти вона може бути вдвічі меншою.
- «Гром-Е1 і Гром-Е2 — це майже одне й те саме». Гром-Е2 не має двигуна і несе більшу бойову частину, тому летить ближче, але сильніше вражає при попаданні. Це два різні інструменти для різних тактичних завдань.
Протидія загрозі: виявлення, перехоплення та зниження ефективності
Гром-Е1 не є гіперзвуковим чи малопомітним виробом. Після запуску двигуна він створює тепловий і димовий слід, що спрощує виявлення тепловізорами та радіолокаторами. Інерційно-супутникове наведення вразливе до систем радіоелектронної боротьби, які глушать або підміняють сигнали ГЛОНАСС/GPS.
Українські сили ППО демонструють здатність перехоплювати такі цілі. Ключові фактори успіху — раннє виявлення (радари дальнього виявлення + засоби повітряного спостереження), правильний розподіл вогневих засобів і робота РЕБ на підльотних напрямках.
Для цивільного населення та місцевих адміністрацій головне — не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та не перебувати на відкритих просторах біля ймовірних цілей (енергетичні об’єкти, транспортні вузли, промислові зони). Для військових фахівців — важливо фіксувати характерні обломки та передавати дані для аналізу траєкторій і районів пуску.
Питання та відповіді про Гром-Е1
Чи є Гром-Е1 крилатою ракетою?
Ні в повному сенсі. Це гібрид планеруючої бомби та ракети. Він не має активної головки самонаведення на всій траєкторії і дешевший у виробництві, ніж класичні крилаті ракети.
Яка реальна дальність у бойових умовах?
Базова версія — до 120 км при оптимальному профілі пуску. Модифіковані варіанти з меншою бойовою частиною іноді заявляють до 200 км, але це компроміс між дальністю та потужністю ураження.
Чи можна збити Гром-Е1 засобами ППО?
Так. Це дозвукова ціль середнього розміру з тепловим слідом. Українські підрозділи ППО вже неодноразово перехоплювали такі боєприпаси.
Чим Гром-Е1 відрізняється від звичайного КАБа з УМПК?
Наявністю ракетного двигуна та більшою стартовою масою. Це дає більшу дальність і можливість пуску з більших відстаней від лінії фронту.
Чи виробляється Гром-Е1 у великих кількостях?
Виробництво масштабується з 2024–2025 років. Основні потужності — у Московській та Нижегородській областях. Точні цифри закриті, але інтенсивність застосування в Україні зросла.
Гром-Е1 — це не проривна технологія, а прагматичний компроміс між вартістю, дальністю та потужністю. Його поява на полі бою ілюструє тенденцію: масове перетворення старих бомбових арсеналів на керовані боєприпаси з розширеною дальністю. Подальша еволюція, ймовірно, стосуватиметься покращення точності, стійкості до РЕБ та спроб збільшення дальності без критичної втрати бойової частини.
Для фахівців з ППО та аналітиків головне — продовжувати фіксувати характеристики нових партій та адаптувати алгоритми виявлення й перехоплення. Для широкої аудиторії — розуміти, що це ще один інструмент у арсеналі, який не робить авіаудари невідворотними, але вимагає постійної роботи систем протиповітряного захисту та радіоелектронної боротьби.
