Т-90М «Прорив» — глибока модернізація сімейства Т-90, прийнята на озброєння російської армії у 2020–2021 роках. Машина поєднує нову зварну башту, динамічний захист «Релікт», систему управління вогнем «Калина» та дизельний двигун потужністю 1130 к.с. Бойова маса становить близько 48–51 тонни при екіпажі з трьох осіб.
Танк зберігає класичну компоновку з автоматом заряджання, але отримав суттєві покращення в захисті, точності стрільби та рухливості порівняно з попередніми версіями Т-90А та Т-90СМ. Станом на 2026 рік він залишається основним серійним ОБТ російських сухопутних військ, тоді як Т-14 «Армата» так і не вийшов на масове виробництво.
У статті розбираємо технічні рішення, реальний бойовий досвід, порівняння з західними аналогами та перспективи подальшої модернізації без спрощень і маркетингових заяв.
Історичний шлях створення Т-90М «Прорив»
Лінія Т-90 бере початок від Т-72Б, який у 1990-х роках отримав нову башту, двигун і систему управління вогнем. Перший Т-90 прийняли на озброєння у 1992 році. Наступні модифікації — Т-90А з литою баштою і тепловізором, а також експортний Т-90С — поступово нарощували можливості, але зберігали основні обмеження попередника.
Програма «Прорив» стартувала на початку 2010-х у Уральському конструкторському бюро транспортного машинобудування. Спочатку з’явився «Прорив-2» (Т-90АМ/СМ), а фінальним етапом став «Прорив-3» — об’єкт 188М. Перший публічний показ Т-90М відбувся на форумі «Армія-2018». Контракти Міністерства оборони 2017–2019 років передбачали поставки нових і модернізованих машин. Серійне виробництво на «Уралвагонзаводі» розгорнулося з 2021 року.
Ключове рішення конструкторів полягало в тому, щоб не створювати абсолютно нову платформу, а максимально використати існуючий корпус і ходову частину Т-90, додавши нову башту, сучасну динамічну броню та цифрову електроніку. Це дозволило швидше вийти на серію порівняно з Т-14.
Конструкція бронювання та комплекси захисту
Головна зміна у захисті — модульна динамічна броня «Релікт» третього покоління замість «Контакту-5». «Релікт» ефективніше працює проти тандемних кумулятивних боєприпасів і знижує пробивну здатність бронебійних підкаліберних снарядів більш ніж на 50 %. Орієнтовний рівень захисту лобової проєкції башти з урахуванням динамічного захисту сягає 1100–1200 мм від підкаліберних снарядів і близько 1900 мм від кумулятивних.
Корпус отримав додаткові бронеплити по бортах у передній частині та решітчасті екрани ззаду. У башті частина боєкомплекту винесена в кормову нішу з вишибними панелями, що підвищує живучість екіпажу при детонації. Замість протинейтронного шару застосовано кевлар, покращено систему пожежогасіння.
Активний захист розвивався поступово. Спочатку використовували елементи «Штори-1» у «м’якому» варіанті. Комплекс «Арена-М» з’явився на прототипах у 2025 році, а з 2026-го почав встановлюватися на серійні машини. Система виявляє загрози радіолокатором і знищує їх на підльоті інтерцепторами. Окремий режим роботи орієнтований на протидію FPV-дронам.
Важливо розуміти: жодна динамічна чи активна система не робить танк невразливим. Верхня півсфера, особливо дах башти і моторно-трансмісійне відділення, залишаються вразливими до ударів згори — від дронів і високоточних боєприпасів.
Озброєння та система управління вогнем
Основна зброя — 125-мм гладкоствольна гармата 2А46М-5 з підвищеною живучістю ствола. Автомат заряджання модернізовано під довші підкаліберні снаряди «Свінець-1» і «Свінець-2». Боєкомплект — 40–43 постріли, з яких 22 знаходяться в каруселі. Гармата може запускати керовані ракети «Інвар-М1» з тандемною бойовою частиною на дальність до 5 км.
Допоміжне озброєння включає спарений 7,62-мм кулемет і дистанційно керовану установку з 12,7-мм кулеметом «Корд» на даху башти. Командир отримав панорамний приціл, що дозволяє працювати в режимі «мисливець–стрілець» незалежно від навідника.
Система управління вогнем «Калина» об’єднує тепловізори високої роздільної здатності, лазерний далекомір, балістичний обчислювач і інтегровану бойову інформаційно-керуючу систему. Вона автоматично враховує метеоумови, тип боєприпасу, швидкість цілі та кут нахилу машини. Заявлена дальність виявлення танкоподібної цілі вдень сягає 5 км.
За моїм досвідом вивчення відкритих військових звітів і відео з полігонів, саме якість тепловізійного каналу і швидкість роботи автомата супроводу цілі дають найбільший приріст бойової ефективності порівняно з Т-90А.
Двигун, рухливість і ергономіка екіпажу
Силова установка — 12-циліндровий багатопаливний дизель В-92С2Ф потужністю 1130 к.с. Питома потужність становить близько 22–23,5 к.с./т. Максимальна швидкість по шосе — 65–70 км/год, запас ходу — близько 550 км. Трансмісія отримала можливість автоматичного перемикання передач із ручним режимом.
Підвіска торсіонна з гідравлічними амортизаторами. Тиск на ґрунт залишається прийнятним для машини такого класу. Вихлопні гази виведені в гусеничні полиці, що знижує інфрачервону помітність. Система кондиціонування та покращена ергономіка робочих місць роблять умови для екіпажу помітно комфортнішими, ніж у класичних Т-72 і ранніх Т-90.
Водночас обмежений внутрішній об’єм і розташування частини боєкомплекту нижче погона башти залишаються спадщиною радянської школи. Це впливає як на зручність обслуговування, так і на ризики при ураженні.
Порівняльна оцінка з сучасними ОБТ Заходу
Пряме порівняння танків різних шкіл завжди умовне, бо залежить від сценарію бою, підготовки екіпажу і супроводу. Нижче наведено узагальнені дані за відкритими джерелами.
| Параметр | Т-90М | M1A2 Abrams (SEP v3) | Leopard 2A7 |
|---|---|---|---|
| Бойова маса | 48–51 т | ≈66–73 т | ≈67 т |
| Двигун / потужність | дизель 1130 к.с. | ГТД ≈1500 к.с. | дизель 1500 к.с. |
| Основна гармата | 125 мм, ракети через ствол | 120 мм | 120 мм |
| Екіпаж | 3 | 4 | 4 |
| Динамічний захист | «Релікт» | TUSK / Trophy (опція) | модульна + APS (опція) |
Джерела даних: відкриті технічні описи виробників і аналітичні огляди Military Balance / IISS. Т-90М виграє у масі, габаритах і вартості серійного зразка, але поступається в рівні базового бронювання без динамічного захисту, якості електроніки та можливостях мережецентричної взаємодії.
Бойове застосування та поширені помилки в оцінках
Перші Т-90М з’явилися на фронті у 2022 році. Відкриті підрахунки втрат (візуально підтверджені) станом на середину 2026 року перевищують 150 машин знищеними, пошкодженими, кинутими або захопленими. Більшість уражень пов’язана з ударами згори — FPV-дронами, артилерією і ПТРК — а також із відсутністю надійної піхотної підтримки.
У нашій практиці аналізу бойових відео неодноразово фіксувалися випадки, коли танк отримував критичні пошкодження через вразливість верхньої півсфери або моторного відділення, навіть за наявності «Релікту».
Поширені помилки в оцінках:
- Твердження про абсолютну непереможність. Жоден сучасний ОБТ не витримує масованих ударів дронами і високоточною зброєю без супроводу.
- Переоцінка ролі «Арени-М». Система ефективна проти класичних ПТРК, але проти рою FPV-дронів її можливості обмежені кількістю інтерцепторів і часом реакції.
- Ігнорування логістики. Навіть найкращий танк без пального, боєприпасів і ремонту швидко втрачає боєздатність.
- Порівняння «в вакуумі». Результат бою визначається не лише ТТХ машини, а й підготовкою екіпажу, розвідкою і взаємодією з іншими родами військ.
Реальний досвід показав, що Т-90М значно кращий за Т-72Б3 і ранні Т-90, але не змінює фундаментальних проблем застосування танків на насиченому протитанковими засобами полі бою.
Питання та відповіді щодо Т-90М
Чим Т-90М відрізняється від Т-90МС?
Т-90МС — експортний варіант. Т-90М має адаптовану під російські стандарти електроніку, іншу конфігурацію динамічного захисту і інтеграцію з вітчизняними системами зв’язку та управління.
Чи встановлюється «Арена-М» на всі нові машини?
Станом на 2026 рік комплекс починає серійно монтуватися, але не всі раніше випущені танки пройшли дообладнання.
Яка приблизна вартість одного Т-90М?
Офіційних даних немає. Експертні оцінки коливаються в діапазоні кількох мільйонів доларів — суттєво нижче за сучасні західні ОБТ.
Чи може Т-90М стріляти ракетами з ходу?
Так, система «Калина» і стабілізатор дозволяють вести вогонь керованими боєприпасами в русі в межах певних швидкостей і кутів.
Скільки танків Т-90М вироблено на сьогодні?
Точних відкритих даних немає. Оцінки виробництва 2022–2025 років коливаються від 60–70 машин на рік на початку до 200–300 у пікові періоди з урахуванням модернізації старих корпусів.
Чек-лист ключових характеристик для аналізу
Перед тим як робити висновки про можливості будь-якого сучасного ОБТ, варто перевірити такі пункти:
- Рівень захисту верхньої півсфери і наявність активної системи протидії дронам.
- Якість і роздільна здатність тепловізійних каналів навідника і командира.
- Можливість мережевої взаємодії з іншими машинами і розвідзасобами.
- Запас ходу і вимоги до логістики (пальне, запчастини, ремонт у польових умовах).
- Реальний бойовий досвід саме цієї модифікації, а не рекламні заяви.
- Співвідношення вартості машини і вартості засобів, які здатні її уразити.
Цей список допомагає уникнути як завищених очікувань, так і невиправданого скепсису.
Майбутнє лінійки: Т-90М2 та виробничі плани до 2036 року
Документи, що потрапили у відкритий доступ у 2025 році, свідчать про плани запуску виробництва Т-90М2 («Ривок-1», об’єкт 188М2) з 2026 року. Машина має отримати подальші покращення електроніки, захисту і, ймовірно, силові установки. Загальний обсяг виробництва, модернізації та капітального ремонту Т-90М/М2 на період 2026–2036 оцінюється приблизно в 1700–1800 одиниць, з піком у 2027–2029 роках.
Т-90М залишається прагматичним рішенням: відносно дешевий у виробництві, сумісний із існуючою інфраструктурою і здатний приймати поетапні модернізації. У світі, де дрони і високоточна зброя змінюють правила застосування бронетехніки швидше, ніж з’являються нові платформи, саме така еволюційна лінія виявилася найбільш реалістичною для масового оснащення військ.
Подальший розвиток залежатиме не стільки від чергових букв у індексі, скільки від здатності інтегрувати ефективний захист від загроз згори і забезпечити стійку логістику в умовах тривалого конфлікту.
